Реальний та ірреальний простір у казках, легендах, віруваннях завжди перетинаються. Один світ проникає в інший. Міфічні істоти заселяють ліси, річки, повітря, домівки, змушують людину реагувати на свою появу, творити різноманітні обереги, замовляння тощо. Існують і люди, які постійно перебувають між цими двома обширами. У Карпатах називають їх непростими, такими, що щось знають, або земляними богами.

На Гуцульщині були й інші відомі непрості. У Словничку М. Мосори зафіксовано назву Лелітка. Лелітка — славний ворожбит, а в матеріалах М. Зеленчука — антропонім Мадар (наголос на перший склад). "В с. Зеленій, що біля Надвірної, проживав знаменитий мольфар Мадар, заклинач від укусів гадюк, баїльник від недуг. Був він заможним ґаздою на увесь присілок і вдавався до заклинань рідко, а баяв аж тоді, коли хвора людина переконала, що вже всюди була і ніщо не помагає. Плати ніякої не брав, ображався, як хто вперто тикав гроші, і просив тільки нікому не говорити. Але з уст до уст передавалось, і все село гомоніло про незрозумілу міць Мадара. Та нераз і сам він не вдержувався, аби не похизуватися перед людьми, особливо на сінокосах. Запулиться, бувало, очищами на корч, і звідти на диво і страх усіх виповзають по дві-три гадюки і півкають перед Мадаром, як маленькі потята, аж поки він не сплюне – "… а йдіть собі, йдіть своєв дорогов, та й не кивайте людий і маржину…"