Слово ад у гуцульських говірках уживається зі значенням - чорт, володар пекла. Наприклад у контексті про пекло: "Тай він тогди зарюу дуже льично, а Сус Христос каже не плач аде. На кінці сьвіта, каже, я тебе насичу самими корольими та бровами". Назва ад (диявол) записана у приказці -  "Такий дужий, што адови би голову врвав" (Велика Копаня, Виноградівського р-ну). На Рахівщині також уживається ад (чорт) – "Так пискайут, йак коли ади у пиклі (діти у купели)".

Назва ад у гуцульських говірках позначає також і пекло. У пам'ятках української мови XV-XVIII ст., ця назва вживається зі значеннями -  "сторона підземна без просвітку, пекло", "бог підземного царства (у греків), володар у пеклі". Із другим значенням виявляємо слово й у пам'ятці XVII ст., із Закарпаття – "Христось имаєть муць на смерть, и на дявола, и на ада". Персоніфікований Ад є персонажем української великодньої драми "Слово о збуренню пекла", написаної в першій половиш XVII ст., Словники української мови назву ад фіксують лише зі значенням (пекло).

Закріплення за словом ад значення "чорт, володар пекла" в окремих карпатських говірках та староукраїнській мові відбувалося під впливом сакральної літератури, зокрема перекладної. Адже українська мова запозичила цю назву через старослов'янську з грецької мови -  àδηξ (пекло).

джерело матеріалу: Хабзей Н. Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник. Львів, 2002 - 216
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 09 березня 2012 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):