В окремих гуцульських говірках поняття "домашній чорт" репрезентує слово антипко, яке з таким самим значенням побутує і в інших говорах південно-західного наріччя.

Антипка можна купити або виростити, виховати, вивівши зі зноска – "Кажут, шо у Сиготї йи, ци де там, шьо продают антипки у фльишках, али то нїхто ни може си зважити куповаті, бо то траба зрікати си Суса Христа і Матери Божої".

Також Антипко — "той що вілїзе з зноска Каут, шо як курка знесе зносок, то аби на нїм сиділа квочка сім день, то воно шос вілїзе, але таке шо не знати, шо то йи, тай воно дec щезне. А курка як го вісидит, то ти курьита не щезнут ніґде, так їх антипко пантрує. Нені нибошка росказували ше у Луці, шо вівело сі якес, ні чоловік, ні пес, і куріта бігают, а воно собі сьйде на межи тай сидит. А куріта підросли тай воно щезло", "У нас у Семеніуці парубок оден буу собі вівіу антипка тай як єго вівіу, ни знау, шо з ним робити".

У бойківських говірках слово має значення "чорт" – "Антипко в нім сидит".

У сучасних записах гуцульських говірок демінутив антипок має значення – "людина дуже низького зросту".

У "Знадобах до Словаря южноруского" І. Верхратського зі значенням "чорт" зафіксовано слово антипко та демінутив антипцьо, у словнику за редакцією Є. Желехівського та С. Недільського — антипко безп'ятий. Викладаючи значення реєстрових слів антипко та антипцьо, укладачі словника за редакцією Б. Грінченка уточнювали, що цей чорт не має п'яток "чорт, якому дверима вибито п'ятки, а тому він хромає". Цей же словник окремими вокабулами подає також безп'ятко "чорт", безп'ятий – "який не має п'яток, безп'ятий". "Панич маленький в курточці, безп'ятий (Чубинський)" - уживається як іменник чорт.

Паралелями до українського слова антипко є білоруський діалект -  анціпка (нечиста сила), російський - антипко (домовой), антипка, антипка беспятый чорт, польський antypko (чорт). При цьому польське antypko вважається запозиченням з української.

Єдиної думки про походження слово антипко (чорт) немає. Зокрема Я. Рудницький уважає, що воно походить від власного імені Антип, Антипко, яке є табусубститутом слова антихрист. Цього погляду на походження російського слова - антипко (домовик), дотримується й дослідниця російських міф онімів О. Черепанова. I. Франко, аналізуючи фразеологізм – "Антипко в нім сидит", писав: "Антипко — в значіню злого духа. Яким способом ім'я Антипко часто вживане як ім'я хресне від перших віків християнства, зробило ся у нас синонімом злого духа — не знаю".

Р. Кравчук припускав зв'язок слово антипко з ім'ям сина Ірода Великого — Ірода-Антипи, галилейського та перійського тетрарха, відомого своїми аморальними вчинками. Шлях запозичення, на думку дослідника, відбувся через релігійну літературу. Аргументуючи свої припущення, Р. Кравчук наголошував на тому, що біблійні імена негативних постатей ставали синонімами слова чорт, як наприклад – Ирод, Ирід.

Автори етимологічного словника української мови за редакцією О. С. Мельничука припускають, що тут, можливо, потрібно говорити про заміну форми анцибол (болотяний чорт). Однак у гуцульських говірках і в інших відомих нам записах південно-західних товорів, як і в російських калузьких говірках (антипка, антипка беспятый), йдеться тільки про домашнього чорта, домовика. Тлумачення слова антипко у словнику за ред Б. Грінченка стосується не болотяного чорта, а лише безп'ятого. Тому думка про заміну форми анцибол (болотяний чорт) на антипко (домашній чорт) видається безпідставною.

джерело матеріалу: Хабзей Н. Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник. Львів, 2002 - 216
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 09 березня 2012 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):