Назва арідник у гуцульських говірках — одна з тих, які в легендах про створення світу фіксують поняття "найстарший чорт".

"З первовіку була лиш вода, облаки і Бог сйитий У облаках спав Алей, дух Божий, — а Бог ходив по водї. Раз зробила си на водї шум, йикийс купак, йик кавалок дерева, що крутила си по водї йик живий. Бог се вздрів тай питає? Що ти є? — А воно відповіло: Я не знаю! Живий сме, а не можу нї ходити, нїщо будь робити. — Це був Триюда-Арідник. Бог не знав з чого він походит, бо чорт був так йик Бог з первовіку. Але що Богови кучилос самому ходити по воді, поблагословив Бог тот шум, тай питає: Хочеш мати голову — Хочу — А руки —Хочу — А ноги —Хочу. Тогди дав Бог Арідникови руки, ноги, очи, гет усе. Вони стали собі побратимами", "А злі духи під комендов Арідника тратуют за наші провини сюбину и городи людем градом". Іноді слово може мати значення "диявол, володар пекла" - "Земльи стоїт на мори, а в тім мори є друга земльи, відтак знов море, а потім знов земльи, се вже земльи Арідникова — пекло", а також значення "диявол, від якого пішла всяка нечисть" - "Гадина мартова зимує на поли, їземльи не приймає, бо вона грішна Вона походит від Арідника, що дав Єві йиблоко ззісти".

"Гуцульщина" В. Шухевича документує слово ще й у значенні "чорт, нечиста сила, що спричинює важкий недуг, епілепсію" - "Як чоловік здоров та дужий, а єму зробить ся від разу студено, тєло єго задеревіє і трясе ним, то арідник так ним кидає". У цій же праці (в оповіді про Божого Фіна) лексему арідник (чорт, нечиста сила) зафіксовано у формі множини, більше таких варіантів не виявлено - "Вони йдут, йдут, зайшли у ліс, а з лїса у місто, де були великі доми-палаци, там сиділи арідники. Тот хлопец втратив іх усіх, лиш оден віпросив си". Сучасні записи говірки с. Зелена подають слово арідник зі значенням "злий дух, дідько, що сидить на скелях". Поширеними є переносні вживання слова "погана людина" - "Натура у него йак у арідника лицта","непосидюча, неслухняна дитина" - "Ни дитина, але цілий арідник".

Назву арідник зафіксовано у словнику за редакцією Б. Грінченка з покликаннями на праці В. Шухевичата та І. Франка. Як діалектне це слово подає також словник української мови зі значенням "злий дух, чорт, дідько".

І. Франко, наводячи гуцульську приповідку - "Арідник го знає", зауважив, що "арідник у гуцулів у значенні злого духа — те саме, що у воронїжських Великорусів Аред або Ареди". Згодом думку про спорідненість цих назв підтримали інші дослідники. У російських говірках слово аред зафіксовано зі значенням "нечистий дух, чорт" (зокрема в казках), уживається воно також зі значеннями "дуже стара людина, яка усім є тягарем", "злий, жорстокий старий чоловік", "дуже скупа людина", слово має низку дериватів ареда, аредная, аредничать, аредный, аредов, аредом, аредь, аредюка.

Етимологія лексеми арідник привертала увагу багатьох учених, однак єдиної думки про її походження немає досі.

Гуцульське "арідник" із біблійним ім'ям Ірод пов'язували Я. Рудницький та Я. Янів, такий же зв'язок із Аред побачили й окремі російські дослідники. Натомість М. Фасмер зазначав, що така теорія невірогідна з погляду фонетики, і висловив припущення, що Аред із помилковим а замість "я", тобто Яред швидше походить від біблійного — батько Еноха, який, згідно із Книгою Буття, прожив 962 роки. Із цією назвою вчений пов'язував словосполучення "аредовы веки". Думку М. Фасмера щодо такої етимології підтримав О. Преображенський.

Погоджуючись із М. Фасмером, походження гуцульського "арідник" пов'язував зі старозавітним Аредом і Р. Кравчук, на можливість такого зв'язку вказують й укладачі етимологічного словника української мови за редакцією Мельничука. Б. Кобилянський уважав зв'язок із старозавітнім "Яредом" історично та етнографічно необгрунтованим. Він писав, що ім'я Ареда східнокарпатському населенню не відоме і ніхто його не популяризував. Цього імені немає в художніх творах, фольклорних та етнографічних працях І. Вагилевича, Я. Головацького, Ю. Федьковича, В. Гнатюка, В. Шухевича, Г. Хоткевича, М. Черемшини, не зафіксовано воно у словниках П. Беринди, Є. Славинецького та у пізніших — П. Білецького-Носенка, Б Грінченка, немає й у словнику староукраїнської мови XIV-XV ст. Натомість дослідник висловив припущення про давнє діалектне засвоєння мадяризму "ordog". Давність діалектного запозичення не завжди відбита в писемних пам'ятках, тому такі свідчення не можуть бути вирішальними, а закономірні зміни в запозиченій лексемі заперечують думку про нове її засвоєння. Б. Кобилянський зазначав при цьому, що населення східних Карпат мало тривалі контакти із сусідньою Угорщиною, чеська і словацька мови, цей угорський міфонім запозичили в новій формі -ердек.

Невдалими визнано спроби пов'язати слово арідник із романським "ardeo" та румунським "arid" - "сухий, безплідний".

джерело матеріалу: Хабзей Н. Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник. Львів, 2002 - 216
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 09 березня 2012 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):