Слово біда – "чорт, найстарший чорт", відоме в гуцульських говірках також із прикметником-конкретизатором біда первовічна. "За третим Божим словом Илія йик блис, блиснуло, йик загриміло, земньи задрижьила, Илія пустив кулю з вогнем, все єго восько згоріло, вин си верг, аж занімів Илія так впалив, шо земньи мало не розсіла си, попукала, но вин та Бог, сами два лишили си Біду первовічну таки не вбив"; лексема може вживатись разом зі спеціальними формулами-оберегами біда — цураха і (му), біда — осина ему. "Як гремит, то аби уважьиу, аби не була штанка на чоловіці закочена, бо Біда—осина єму—ласує сховати сі туди, де закочене й грім може убити, Але якось лиш разом зачьило его шос туди пужіти, зачьило ни давати спати, якас біда — цураха і — зачьила туди фідлі показувати ружні".

У гуцульських біблійних легендах, зокрема про створення світу, слово біда вживається зі значенням "найстарший чорт", який був, як і Бог, із первовіку. "Біда була дуже смутна, шо Бог наробив собі ангилий, а в неї ни було шьи бідий", "Тай на земни учинила си перша дитина, а біда хотіла видобрати дльи себе всий плид людский тай вікрала цю дитину", "Пан Біг найшоу его у шумі на мори и питає сі Хто ти є? — Біда — Ци буу би ти ні за товарища? — Або чому? — Дау му Пан Біг руки и ноги и узьир его из собоу", "А Біда, йик уздріла, шо з Соломоном ничо ни вдіє, Лишила Соломона тай пишла".

Поряд зі значенням "найстарший чорт" слово біда позначає також чорта взагалі – "Був у попа дурний наймит Иванко. Але він був віщун. Піп хотів го си збути, а ніяк не міг. А ж посилає го до біди, до дідька у млин", "А хто спит оперезаний, того на спаню, берет Біда на плечя и несет у пустий шин, сиплет там у кіш, бо кажет, шо то її мливо — и мелет — того хрестенина — там цілу нічь, аж доків кури ни запіют", "По заході сонця ни можна нести води з надвіря на купане ані до питя у хату, бо мож из водов унести собі в хату біду — ничісту силу", "Шчезни ти 6ідo спередич кіко ти мені меш си показувати Біда колис на чорта казали". Слово біда (чорт) відоме і в інших говірках південно-західного наріччя, на бойківщині -  "З бабов би і біда кінця не урвала", "Я став никословити, юж мовю і біда, і дідько, і всьако. А воно повідат «Буде юж, браті, буде, не бідакай тілько". На буковині - "Тай вдарив і лівов руков на віґлї шос три рази (бо в нас ніби кажут завсігди біду бити від себи навіґлї і то бис пари рас, три або пйить)". На Гуцульщині також існує повір'я про те, що біду мож бити на відлїу.

В етнографічних матеріалах В. Гнатюка в говірці с. Розтоки лексему біда зафіксовано також на позначення якоїсь міфічної істоти, що співає в лісі: "Йи така біда у лїсї, шо співайи — всьикоі співайи, а чьоловік ни міг би той голос удаті, шо вона Тай свище також усьикої пісні Йи колибами усьикє". Оказіонально назва стосується вовкуна.

Одним із значень лексеми біда є також "чорт, щось страшне, що лякає" – "Бо то шо він озьме коноуку, а то з перед него таке гей Жидик малий из борідкоу, чорне, зблискає усьикі фіґлі такі показуючи Костю, Костю, Ти спиш? — А Коскь каже А шо там? — А идиш, каже, помагати, онди, каже, якас біда пуджіе, А той устау, идут туди — нема ніц. Десь щезло". Із тим же значенням назва біда відома і в інших говірках південно-західного наріччя, наприклад: "І входит до середини якийсь страхопуд, чоловік — не чоловік, попросту якась біда С писка, з очий іскри му ся сиплят, стала та біда посеред кімнати і стоіт", "В єднї хаті все страшила біда".

Слово біда "біс, бісівська сила, щось страшне" зафіксував Б. Грінченко, спираючись на В. Гнатюка, М. Драгоманова та І. Франка.
 
У казці про Перчовича, що вміщена в "Гуцульщині" В. Шухевича, є персонаж на ім'я "мама бідина" – "Тогди він узьиу ту довбню, тай пішов шукати своїх братів. Идет тай находит біду. Вона си у него питає — Ци пристаєш облупти зубрь, ци порубати скритежьи (3убрьи, то вепрьи, а скритежьи, то бук) — Перчович каже — Я пристаю порубати скритежьи — Порубав, поломив тов довбнев скритежьи на чьис, склав у латер, тай шьи поміг тогди долупити зубри. Мама бідина узьила скритежьи, наклала ватри, а з зубрьи зварила юшки". В основі першої частини цієї казки — відомий сюжет, за яким наймолодший брат, народжений чудодійним способом (котилася горошина — Котигорошко, котився перець — Перчович), іде визволяти свою сестру й дев'ятьох братів від змія Цим змієм у гуцульскій казці з с. Голови є біда – "Відтак пішли на мідьиний тік си бороти, котрий буде дужчий. Зачьиписи бороти. Метали си сторцом, аби си ноги ни згибали. Вергла біда сторцом Перчовича, и забила го по котики Перчович поправив си, та верг біду по коліна в землю. Біда си поправила, вергла Перчовича по пахи Перчович йик си подув, то забив і рівно з головов у землю. Тогди Перчович запитав си біди — Де мої девйить братів и сестра? Кажи, бо тьи вбю — Тогди каже біда Моя мама іх ззїла".

Основним значенням назви біда в гуцульських говірках є "біда, горе", із таким значенням слово відоме у багатьох слов'янських мовах.

Серед слов'янських мов (за наявними джерелами) у міфологічному значенні назва відома хорватським діалектам beda – "нечистий, злий дух, диявол".

Слово біда належить до праслов'янського лексичного фонду, де "bed", очевидно, походить від "bhoidha" і семантично пройшло оригінальний шлях розвитку.

У гуцульських говірках лексема біда вживається також зі значенням "нечисть, погань". Назва-евфемізм біда має значення – "важка, невиліковна хвороба" – "Падачка то така била, шо кідае лудиноу, Так казали, шо майє ту біду ней іде с тими чісами, шо кідайе ним, також значення"гадюка" – "Мойу дочку, то була біда чугнула за ногу і нога почала синіти".

У пам'ятках української мови на назву біда "чорт" не натрапляємо, не фіксують її у цьому значенні і словники сучасної літературної мови.

джерело матеріалу: Хабзей Н. Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник. Львів, 2002 - 216
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 12 травня 2012 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):