Це основне формування дубових лісів Українських Карпат. На Прикарпатті дуб черешчатий займає 99% площі всіх дубових насаджень, а на Буковині - близько 75%. У більш теплому кліматі на Закарпатті  переважає дуб скельний. Дуб черешчатий - рівнинний і передгірний вид, високо в горах не зустрічається. В середньому суцільні масиви дуба черешчатого поширені в межах 110-500 метрів над рівнем моря. Дослідження острівних осередків його одиничного зростання дають підставу вважати, що в історичному минулому кордон дубових лісів проходила вище. Особливо це відноситься до теплих районах передгір'їв Буковини, Покуття і Закарпаття. Достовірність такого припущення підтверджує в горах насадження граба, липи дрібнолистої, ясена звичайного та інших постійних супутників дуба, а також назви ряду урочищ і населених пунктів, пов'язані своїми коренями з назвою даного виду. З висотою все виразніше проявляється приуроченість дуба черешчатого до схилів південних експозицій.

Дубові ліси переважно складні за своєю структурою і продукують значну кількість органічної речовини. Загальний запас фітомаси в 33-річних дубняках досягає 120, а в 106-річних - 240 т/га. Основна частина фітомаси накопичується в стволах (56-61%), коренях (19 - 23%) і гілках (8-13%), десятки центнерів її міститься в підліску і трав'яному ярусі.

Важливим показником середньоперетворюючих  функцій рослинного співтовариства є сумарна контактна поверхня його надземної фітомаси. У 30-100-річних дубняках вона перевищує 100-150 тис. м²/га, причому 23-50% її припадає на чагарниковий ярус, а 82-89 - на листя деревних і чагарникових видів. Ця величезна поверхня грає істотну роль в перетворенні речовин і енергії в екосистемі, трансформації вологи, затримання пилу, тощо.

Експериментальними дослідженнями встановлено, що 1 гектар дубового лісу може втримати на собі під час одного дощу 10 - 14 тон води, з яких 9 - 11 тон припадає на деревний ярус, а 1-5 т - на підлісок. За період з травня по вересень (включно) сумарне утримання досягає 630 - 725 т/га, що становить 13-18% опадів. Затримана волога витрачається на змочування листя, гілок, стовбурів і потім випаровується назад в атмосферу. У водному балансі лісів ця частина опадів відноситься до втрат вологи (непродуктивне випаровування) і її розглядають як одну з важливих причин висушення ґрунтів насадженнями. Разом з тим затримання лісом опадів має велике ґрунтово-захисне значення, особливо в горах. Від його величини залежить протікання ряду процесів всередині лісової екосистеми: обмін речовин, зволоження і аерація ґрунту та інше. Випаровування затримане на кронах води сприяє підвищенню вологості повітря і значною мірою впливає на стан сусідніх сільськогосподарських культур.

У порівнянні з хвойними та буковими лісами дубові ліси є найбільш "теплими", в них знаходять сприятливі умови для зростання багато плодові види (черешня, яблуня, глід, кизил, калина, ліщина). Ці ліси охоче відвідуються населенням і піддаються інтенсивного рекреаційного навантаженні.

В даний час спостерігається інтенсивне всихання дубових лісів в Європі, причини якого ще недостатньо вивчені, як фактори, що викликають його, різними авторами називаються: спрощення складу і будови деревостанів в результаті неправильних рубок, трахеомікоз, інвазії листогризучих шкідників, епіфітотії борошнистої роси, надмірне зволоження ґрунтів внаслідок їх слабкої водопроникності та інше. Через прогресуюче відмирання дерев повнота дубових деревостанів у віці 70 років і старше не перевищує 0,6, що негативно позначається на відтворення та накопичення в них органічної маси. Вивчення способів збереження, підвищення продуктивності та стійкості дубових лісів є важливим науковим та господарським завданням.

В залежності від ґрунтово-кліматичних умов та участі в складі деревостанів інших деревних видів формація дуба черешчатого поділяється на ряд субформацій (угрупування).