Вже при першому знайомстві з Карпатами можна захопитися смарагдовим кольором їх лісів, вогнисто-яскравими килимами полонини.

Справді, самобутній зелений дивосвіт цих гір. Коли під ажурними кронами рівнинних дібров весняні сонячні промені пробуджують до життя сині шафрани й кремово-білі підсніжники, букові ліси на гірських схилах ще окуті зимовим сном, а високогір'я манить у свої холодні обійми любителів лижного спорту: полонинські луки вкриває суцільний сніговий килим. Десь на теплих схилах Вулканічних Карпат золотисті фазани смакують в кінці зими кислуваті плоди троянди, а в нетрях Чорногорії цар карпатських звірів — бурий ведмідь ще дрімає у своїй зимовій оселі. Ще вище, у заростях гірської тундри, якщо вам пощастить, ви зможете почути глухарину пісню.

В околицях Рахова в усі пори року вас зачарують високі модрини. У віці 140 років вони досягли 60 метрів висоти. А недалеко звідси, на схилах Попа Івана Мармароського, на висоті в 1500 метрів ростуть карликуваті смереки, що мають у такому ж віці ледве вісім-десять метрів.

З Рахова рукою подати до найвищої з Свидовецьких гір — Близниці. На її вапнякових скелях ви зустрінете справжніх представників північної тундри, а в закарпатському передгір'ї, в околицях Виноградова і Юлівців — типових середземноморських і балканських жителів — дуба бургундського, ясена білоцвітного та інших. Вздовж і впоперек можна обійти зелені схили Бескидів і не зустріти жодного деревця гірської сосни. Занадто теплий клімат тут для неї. А вже починаючи від Горганів, якщо ви не знаєте гірських стежок, не заходьте в соснове криволісся, бо залишитесь надовго у його полоні, і вийти вам вдасться тільки з допомогою гуцульського топірця та великих зусиль.