Малюнок з книжки Малова-Малкович П. М. "З карпатських джерел"
В цілому, гуцули співають не дуже радо. Рідко можна почути їх спів за роботою або в дорозі, хіба тільки, коли вони захмеліли. Співають лише з особливих нагод, і зокрема, на урочистостях, пов'язаних з випивкою, відтак у прядильних кімнатах, а також під час різдвяних свят і на похоронах. Поза цим, чути переважно співи дівчат ("жіночі наспіви"). Вони, а часом і жінки, іноді натякають піснею на місце побачення з коханим, щоб він знав, де їх знайти. Мелодія пісень одноманітна, монотонна, форма строф повторюється майже незмінно, але переважно дуже правильно укладена. Дуже мало задушевних, тужливих, сентиментальних віршів, хоча трапляються просто чудові; епічний жанр переважає. Гумор і дотепність пронизує багато пісень; чимало з них — сороміцькі. Здебільшого це принагідні пісні. Крім пісень (співанки), варті уваги ще й загадки (загадки) і приказкові звороти (преповітки, преповістки).

джерело матеріалу: Кайндль Р.Ф. Гуцули: їхнє життя, звичаї та народні перекази. — 2-е вид., випр. і доп. /Переклад з німецької Зіновії Пенюк; наукове редагування і післямова Олександра Масана. — Чернівці: «Молодий буковинець», 2003. — 200 с
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 03 лютого 2008 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):