Нерідко оманлива думка про легкодоступність гірських масивів та надмірна безпечність подорожей в них призводить до травматизму, а інколи й до загибелі учасників гірськолижних мандрівок. Суттєву небезпеку під час таких подорожей становлять такі грізні і небезпечні природні явища, як снігові лавини, які щорічно спостерігаються у Карпатах. Лавина - це швидкий раптовий рух снігу і льоду вниз крутими схилами гір. Швидкість падіння лавин усереднено становить 70-100 км/год. Однак великі сухі лавини можуть рухатися і швидше. Лавини володіють величезною руйнівною силою, створюваною не тільки снігом, але і, головним чином, передлавинною повітряною хвилею. Сила удару може досягати 50 т на 1 м.кв. Для порівняння: дерев'яний будинок витримує удар не більше 3 т на 1 м.кв., а удар силою 10 т на 1 м.кв. вивертає з корінням столітні дерева.

Обсяг снігу в одній лавині досягає 200 тис. м. куб. Лавини сходять з гір з визначеною періодичністю, характерною для конкретного місця. Катастрофічні лавини накопичують сніг протягом кількох десятиліть. Оптимальні умови для зародження лавин - рясні снігопади, засніжені схили (30-40 градусів), різка зміна температури повітря. При цьому свіжий сніг має мати товщину 30 см і більше, а щільний - не менше 70 см. Лавина починає рухатися, коли складові сили ваги сніжного покриву по напрямку схилу перевищують силу зчеплення кристалів снігу між собою. Найчастіше це відбувається під впливом сонячного тепла або при землетрусі. Перед початком руху сніжні маси перебувають у стані хиткої рівноваги. Щоб вивести сніг із цього стану, потрібен зовнішній поштовх. Це може бути механічний вплив, звукова хвиля, підвищення температури навколишнього повітря, пориви вітру. При скоренні піка Рад у 1986 році лавина була "розбуджена" необережним ударом кригоруба по насту, що призвело до загибелі 10 осіб. А нещодавно в Карпатах на схилах г. Близниця (Свидовецький хребет) лавину зірвали 8 молодих гірськолижників, підрізавши лижами, коли пересувалися уверх по схилу - лише 20 см снігового покриву. Тільки трьом із них вдалося врятуватись, решта загинули. Для зменшення негативних наслідків на шляху лавин влаштовуються перешкоди, "козирки", коридори, викликається примусовий схід снігу, припиняється доступ людей у лавинонебезпечні райони.

Сніг на крутих схилах гір накопичується не тільки під час снігопадів, вітер також сприяє його нагромадженню і народженню лавин. У ясний сонячний день при повному затишку на дні долини, на вершинах і гребенях гір можна побачити немов серпанок, що куриться, витягнутий в одному напрямку. Це „снігові прапори" - перенос снігу вітром з навітряного на підвітряний схил. На підвітряних сторонах гребенів хребтів заметілі будують снігові карнизи, що загрозливо нависають над схилами. Особливо багато снігу на схилах накопичується тоді, коли вітер дує під час снігопаду; товщина снігу в лавинозборах у таких умовах росте дуже швидко, виникають велетенські лавини.

Одним із головних факторів утворення снігових лавин є снігопад з інтенсивністю 10 мм (у перерахунку на шар опадів) на добу і більше. Лавини також спричиняють інтенсивна сонячна радіація, яка зменшує міцність снігу, снігопади з хуртовинами, дощ, що випав на поверхню снігу, зміна температури повітря на 2° під час снігопаду.

Лавини утворюються при достатньому снігонакопиченні на безлісих схилах з кутом від 15°. На схилах більше 50° сніг не затримується і лавини не виникають. Рівні трав'янисті схили з кутом понад 20° стають лавинонебезпечними, якщо висота снігу перевищує 30 см. Довжина відкритого схилу, де утворюється лавина, повинна бути від 100 до 500 м. Чагарникова рослинність не є перешкодою для сходу снігових лавин. Натомість заліснені схили вважаються безпечними.

Розрізняють два основних типи лавин: лавини хуртовинного типу та лавини зі снігу, який щойно випав. У Карпатах зустрічаються лавини обох типів. За характером руху вони поділяються на схилові (зсувні), лоткові та стрибаючі.

Зараз стало зрозуміло, що додаткову лавинну небезпеку створює діяльність людини. Як тільки людина знищує ліс на схилах гір, вони відразу ж опиняються у полоні лавин. Створення відкритих кар'єрів для видобутку корисних копалин також призводить до виникнення небезпеки. Лавинам сприяє і використання гідроресурсів гірських річок, розвиток гірського сільського господарства, використання гір як місць відпочинку. Альпійська статистика свідчить, що на першому місці за кількістю загиблих під лавинами є лижники і туристи. У більшості випадків це люди, що порушили правила перебування у горах взимку. Таких людей відомий дослідник лавин Г. К. Тушинський називав „потенційними небіжчиками". Інший тип „потенційного небіжчика" - несвідомий турист, що погано уявляє собі небезпеки зимових гір, а якщо й чув про лавини, то вважає, що саме з ним нічого не трапиться.

Водночас існують правила, дотримання яких зробить ваше перебування в горах безпечним і приємним.

Відправляючись у гори, необхідно ознайомитися з картами лавинних небезпек і проконсультуватися з фахівцями лавинної або рятувальної служби. При оголошенні лавинної небезпеки треба взагалі утриматися від походів у гори. Не рекомендується розпочинати рух зразу після рясних снігопадів, краще перечекати, поки сповзуть лавини чи сніг відлежиться. При ясній погоді необхідно перечекати 2 дні, при тумані і похмурій погоді - 3-4 дні, при сильному морозі - до 6 днів.

Якщо усе-таки група туристів на маршруті в горах, то вона ні в якому випадку не повинна виходити на круті снігові схили. Пересуватися слід тільки дорогами й стежками, по дну долин та по гребенях. Не можна виходити на снігові карнизи, перетинати схили впоперек, або рухатися ними зиґзаґом.

Існують ознаки небезпечності схилу. Оцінку лавинонебезпечності доцільно проводити у такій послідовності:

- оцінка характеру схилу: стрімкість, ділянки перегину, місця снігонакопи-чення, наявність каміння, дерев, кущів, експозиція схилів тощо;
- оцінка снігового покриву: сухий чи мокрий сніг, наявність свіжого пухнастого снігу на твердій основі або "глибинної паморозі" (крупчастого снігу) під пластом твердого шару;
- оцінка часу: чи встигне група подолати лавинонебезпечну ділянку в ранкові години до освітлення схилу сонцем та, відповідно, до зміни характеру снігового покриву.

Слід відмовитися від спроби подолання лавинонебезпечного схилу, коли:

- йде чи щойно випав рясний сніг;
- необхідно перетнути рівний схил стрімкістю більше 25-30° без наявності каміння, дерев та кущів, вкритий пухким сухим снігом, що лежить на твердому насті;
- на схилі чи в інших місцях спостерігаються сліди свіжих лавин чи зсувів снігу;
- відбулося осідання снігу з характерним звуком, що свідчить про наявність шару слабкого зчеплення "глибинної паморозі";
- над схилом нависають великі снігові карнизи;
- схил освітлений сонцем, сніг вологий, спостерігаються "снігові равлики";
- видимість погана або різко погіршилася.

Лавинонебезпечні схили треба перетинати вище лінії основного снігозбору. Схил із твердим верхнім шаром снігу слід долати у верхній частині, із пухким - у нижній, "прочоси" від лавин на заліснених схилах перетинати у верхній частині ближче до межі лісу. Навітряний та тіньовий схили безпечніші, ніж підвітряний чи сонячний.

Керівник зобов'язаний:

1. За потреби проходження лавинонебезпечного рельєфу вибирати за можливості безпечні ділянки схилу: гребені, скельні острови, групи дерев, високі кущі, які частково слугують опорою сніжному пласту. Уникати сніжних кулуарів, лавинних жолобів і розташованих під ними схилів, особливо покритих глибоким, пилоподібним чи мокрим снігом, який лежить на льодовій основі.

Дуже важливо звернути увагу на положення схилів відносно напрямку пануючих вітрів чи вітрів останніх 10-15 днів (на підвітряній стороні завжди відкладаються маси перенесеного снігу)!

Круті зледенілі схили необхідно долати на "кішках", вирубувати сходи або влаштувати перила з мотузок.

При потребі лавинонебезпечний схил слід перетинати якомога вище лінії максимального напруження снігового пласту, причому потрібно прокладати дещо нахилений слід, оскільки горизонтальний перетин схилу (особливо на лижах) сприяє більшому порушенню глибини сніжного покриву.

Якщо на схилі немає нерівностей, які б служили опорою сніговому пласту, потрібно підніматися чи спускатися по прямій (по лінії падіння води) і перетинати схил в безпечному місці.

2. Перед проходженням лавинонебезпечної ділянки встановити на безпечному місці спостережний пункт, з якого один із учасників міг би стежити за пересуванням кожного учасника групи.

3. На небезпечній ділянці повинно бути не більше однієї людини.

4. Визначити учасників групи, які замикають групу та несуть засоби для порятунку (лавинні зонди, лопати, медикаменти).

5. При перших ознаках лавинної загрози слід припинити рух.

Учасники групи зобов'язані:

1. Обов'язково закріпити на собі кінець лавинного шнура. Лавинний шнур повинен бути довжиною 10-20 м яскравого кольору, без вузлів.

2. Строго витримувати заданий інтервал, який, залежно від рельєфу, може сягати 20-100 метрів. Пересуваючись на лижах, потрібно дотримуватися інтервалу один від одного не менше 50-70 м, на небезпечних місцях переходи робити без лиж.

3. Переходити небезпечні ділянки швидко, широкими кроками, намагатися не порушувати цілісність снігу між слідами для того, щоб не підрізати схил.

4. Не допускати різких поворотів, стрибків і ударів лижами.

5. Зберігати абсолютну тишу, прислуховуватись до вказівок керівника і сигналів спостерігача. У випадку зупинки на відкритому місці не згуртовуватись.

6. Долаючи небезпечну ділянку на лижах, треба послабити кріплення настільки, щоб лижі можна було моментально зняти, розстібнути поясний ремінь наплічника. Тримати лижні палиці тільки в обхват (руки витягнути з темляків), щоб їх зразу можна було кинути. Капюшон штурмівки надягти на голову і застібнути так, щоб закрити рот і ніс (аби, потрапивши в лавину, захистити їх від снігу).

7. При сигналі спостерігача "Лавина!" терміново звільнитися від палиць, наплічника, лиж і намагатись утриматися на поверхні снігу, пересуваючись до краю лавини. Якщо ви на лижах, можна спробувати вийти з небезпечної зони спуском навскіс, але це до снаги тільки досвідченому лижнику.

Спостерігач зобов'язаний уважно стежити за проходженням кожного учасника, попередити про небезпеку умовним сигналом, а при попаданні когось в лавину зазначити місце зникнення і прокласти уявну лінію від себе через "місце зникнення" на протилежний край за межею лавини на будь-який нерухомий предмет: камінь, дерево, кущ тощо.

При попаданні в лавину:

1. Поки снігова маса лавини сунеться донизу, намагатися плаваючими рухами вибратися на поверхню, адже, зупинившись, сніг зразу ущільнюється.

2. Підтягнути коліна до живота і стиснутими кулаками захищати обличчя від снігу (положення захисту у боксера), одночасно створюючи навкруг обличчя пустоту, що дозволить вільно дихати.

3. При зупинці лавини визначити своє положення (де верх і низ): набрати слину і дати їй витекти із рота - це дозволить зрозуміти, де низ; почати за можливості пересуватися в протилежний бік (вгору).

4. Зберігати спокій, сили і повітря.

5. Не вважати свою ситуацію безнадійною, не втрачати впевненості в своєму порятунку.

6. Ні в якому випадку не спати!

7. Кричати, потрапивши в лавину, слід тільки тоді, коли чути безпосередньо над собою крики чи кроки учасників пошукової групи, при цьому вичекавши моменту тиші. Просто кричати немає сенсу: звук із глибини снігової товщі чути тільки тим, хто безпосередньо поруч.

 

Проведення пошуково-рятувальних заходів

При проведенні пошуково-рятувальних робіт в лавині головним чинником є час.

Якщо частині групи туристів вдалося врятуватись від снігової лавини, необхідно негайно повідомити рятувальну службу про місце сходження лавини і її наслідки, відразу розпочати пошук зниклих. Копати траншеї в пошуках засипаних треба вздовж схилу, а не перпендикулярно йому. Знайшовши потерпілого, слід відразу надати йому першу допомогу. Якомога швидше рукою (не лопатою!) варто добратися до обличчя засипаного, прикрити його, поки інші обережно звільняють голову, намагаючись одночасно очистити рот і ніс від снігу.

Потрібно негайно встановити, чи працює серце та в якому стані черевний прес. Якщо він теплий і м'який, існує реальна можливість відновити діяльність життєво важливих органів.

В усіх випадках, поки є хоч найменші шанси на відновлення життя потерпілого, потрібно робити наступне:

1. Як тільки обличчя звільнене (якщо навіть інші частини тіла ще закриті снігом), із рота засипаного видалити сторонні предмети - вставні щелепи, бруд, сніг тощо.

2. Негайно почати штучне дихання способом "рот-рот" чи "рот-ніс".

3. Якомога швидше викопати засипаного з-під снігу.

Успіх відновлення життєдіяльності потерпілого багато в чому залежить від того, чи вдається зберегти чи навіть підвищити до норми тепло його тіла. Тому одночасно зі штучним диханням потрібно зігріти потерпілого:

1) покласти його на теплу, водонепроникну підстилку з наметів, штурмівок і накрити якомога тепліше;

2) покласти йому під спину, живіт і з боків теплі компреси чи грілки (пляшки чи фляги з гарячою водою);

3) руки і ноги під час штучного дихання підняти вище, тримаючи їх у теплі;

4) коли до потерпілого повернеться свідомість, дати йому гарячого напою і рідке, легко засвоюване організмом харчування (гарячий чай чи каву з великою кількістю цукру, бульйон, гаряче молоко тощо). Спиртні напої давати не рекомендується!

Від швидкості і оперативності пошуку і порятунку людей, що потрапили в лавину, залежить їх життя. Відомо, що через 2 години після попадання в лавину 90% постраждалих гине. Однак при дотриманні правил виживання в лавині деякі люди залишалися живими під снігом до 13 діб, після чого були врятовані. Тому пошук в лавині треба продовжувати до того моменту, поки не буде виявлений останній постраждалий. За даними Австрійської рятувальної служби, з 283 осіб, що потрапили в лавину, 106 осіб змогли вибратися з неї самостійно, а 97 потерпілих було визволено з-під снігу людьми, що опинилися поруч. Подібний приклад типовий і вимагає того, щоб усі, хто став очевидцем нещастя або був поруч і отримав сигнал лиха, швидко прийшли на допомогу. Слід пам'ятати: якщо не відоме місцезнаходження людей під лавиною, то на місці проведення робіт не можна палити, розкидати особисті речі і затоптувати сліди потерпілих на шляху підходу до місця, де їх накрило снігом. Оперативні дії випадкових очевидців можуть значно полегшити роботу професійних рятувальників.

 

Лавинонебезпечні зони в Карпатах

Нижче подано інформацію щодо лавинної небезпеки в Українських Карпатах, підготовлену за матеріалами Кадастру лавин СРСР (том 6. Україна).

Фізико-географічні умови Українських Карпат сприяють утворенню лавин, що зумовлено рельєфом, гідрометеорологічними умовами (формування потужного снігового покриву до 70 см у передгір'ях та більше 300 см у високогір'ї, що залягає тривалий час), своєрідністю вітрового режиму (переважаюче перенесення з південного заходу) та частими хуртовинами, рясними снігопадами з приростом висоти снігу більше 20 см за добу, неодноразовими протягом зими відлигами. Лавинна активність в Українських Карпатах проявляється щорічно. Найбільша кількість лавин сходить у лютому-березні. Висотна межа дії лавин від 300 до 2050 м над рівнем моря. Максимальний об'єм лавини досягав 400 тис.м.куб., довжина пробігу 1,5 км (гора Стіг, басейн р. Чорна Тиса, 01.02.1983 р.). Найбільш лавинонебезпечними є масив Чорногора, хребти Свидовець, Полонинський і Горгани, які мають асиметрію схилів (північно-східні круті, південно-західні пологі), причому на північно-східному макросхилі лавинонебезпечний період більш тривалий. Лавини розповсюджені також в області Зовнішніх Карпат (Бескидсько-Горгано-Покутська), у Вододільно-Верховинській, Полонино-Чорногірській та Мармароській геоморфологічних областях, тобто у всіх основних гірських районах Карпат. Частими є лавини в Рахівських, Гринявських горах та Чивчинах. Схили Східних Бескидів переважно лавинобезпечні. Особливої уваги заслуговують лише уривчасті схили г. Пікуй.

Полонинський хребет. Вододіл хребта лавинонебезпечний по всіх експозиціях схилів, крутість яких коливається в межах 30-40°. На осьовій частині хребта розташовані найбільші вершини; Стой (1677 м), Великий Верх (1596 м), Магура (1362 м), Темнатик (1344 м), Плай (1330 м). Хуртовини, сильні снігопади і часті відлиги в холодну пору року зумовлюють формування лавин, нерідко значних об'ємів. За 6-річний період систематичних спостережень було зареєстровано 43 випадки сходу лавин. Максимальний зафіксований об'єм лавини досягав 75000 м.куб. Найбільш лавинонебезпечними є хребти Боржава і Красна. На масиві Боржава зафіксовано 36 постійно діючих лавинних осередків. Тому полонинські ландшафти масиву дуже лавинонебезпечні. Масив Красна також вкрай лавинонебезпечний. Лавинних осередків більше 70-ти. Тут лавини виникають практично на всіх безлісих крутосхилах. На хребті Свидовець виявлено більше 40 лавинних осередків. Перші лавини тут сходять вже на початку зими. У більшості випадків утворюються мокрі лавини, обвали карнизів та зсуви з сухого, свіжого і хуртовинного снігу, а також лавини зі "снігових дошок".

За 4-річний період на ділянці детальних сніголавинних спостережень зареєстровано 134 випадки сходження лавин.

На хребті Чорногора знаходяться найвищі вершини Карпат: Говерла (2061 м), Петрос (2020 м), Піп-Іван Чорногірський (2022 м). Стійкий сніговий покрив тут утворюється наприкінці третьої декади листопада. Він сходить наприкінці квітня, хоч інколи він зберігається до середини травня, а на деяких ділянках не розтає і до червня.

На масиві Чорногора лавинонебезпечні практично всі крутосхили вище верхньої межі лісу. Підходи до Чорногірського хребта в межах середньогір'я практично безпечні. В межах району виявлено біля 80-ти активно діючих лавинних осередків. Найбільш безпечні у лавинному відношенні вододіли та вітробійні південно-західні схили. За 6 років на ділянці детальних сніголавинних спостережень у верхів'ї р. Прут зареєстровано 79 випадків сходження лавин. Максимальний об'єм лавини досягав 32000 м.куб.

На Мармароському масиві лавинонебезпечними є схили гір Піп-Іван Мармароський та Петрос.

Прогноз лавин суттєво відрізняється від метеорологічного або гідрологічного прогнозу. Якщо прогноз граду або катастрофічної повені не виправдався, то цих явищ уже не можна очікувати. А от якщо не зійшли прогнозовані лавини, то це зовсім не означає, що вони вже не зійдуть. Стан сніжного покриву може бути таким близьким до критичного, що достатньо появи людини в небезпечній зоні і створення тим самим додаткового навантаження, щоб відбулася катастрофа. Не раз бувало, що від голосного лементу або пострілу, гуркоту проїжджаючої автомашини або ревіння гелікоптера, кинутого каменя або навіть підрізування лижами шару зі схилів, зривалася лавина, що, виявляється, висіла нитці".

Однак можна сформулювати одне просте правило, корисне усім, хто буває в горах: остерігайтеся лавин під час і відразу після різкої зміни погоди.