Краса Карпатських гір вабить нас свіжістю зелені лісів, тривожним шумом гірських потоків, квітучими лугами і нездоланними просторами. Але несподівано для себе відкрила ще одну, непізнану досі таємничу красу, яку гори ховають у своїх глибинах. Це печери, які причаїлися між горами серед кам'яних глиб і несуть в собі хвилюючі історії давніх часів. Природа не обділила ними наш край.

Від самого початку створення Ужанського НПП печери зацікавили працівників наукового відділу. Першу експедицію було здійснено ще в грудні 1999 року спільно з ужгородськими спелеологами під керівництвом старшого наукового співробітника Капраля М.М. на гору Менчіл, яка знаходиться над селом Лубня. Серед букового лісу, майже на самій вершині гори, вдалось відшукати п'ять печер. До них привів лісник Лубнянського лісництва Сергій Каганець, який живе в Лубні з дитячих років і чув багато цікавих історій про ці печери. Місцеві люди називають їх живанськими ямами (з угорського означає "злодійські схованки"). Такі ями є також над селом Ужок, на горі Красія (над селом Вишка), за Новою Стужицею (т.зв. Митрова Яма). Селяни говорять,що в давні часи всі ці печери об'єднувались спільними ходами, які розбійники використовували для переходів. Подейкують, ніби навіть коней спускали в них і переводили з одної печери в іншу. З часом багато ходів, звичайно, зруйновано і засипано. Але частина вже відшукана і досліджена.

Найбільша з Лубнянських печер дістала назву "Rolling Stones" (в перекладі на українську "Камінь, що котиться"). Вона має довжину біля 140 м і глибину біля 28 метрів. Через надто вузькі лази, які ведуть в основну частину печер, для туристів, які мріють колись віднайти тут розбійницькі скарби, вони практично недоступні, але мають велике наукове значення. Ми ж шукаємо в печерах інші скарби - надзвичайно цікавих і рідкісних представників фауни, єдиних літаючих ссавців - кажанів, яких називають ще летючими мишами за неймовірну схожість на всім відомих гризунів. Кажани - повноправні господарі печер як зимою, ховаючись в них від лютих морозів, так і літом, використовуючи печери для спокійного сну вдень. Ніч вони проводять в активному польоті у полюванні за поживою. Ці невеличкі тваринки невтомно цілу ніч до самого сходу сонця ловлять у повітрі комах і, звичайно, потребують відновлення сил десь в тихих, теплих схованках. Зависнувши головою вниз, вони мирно сплять, а деякі дрібні види залазять у вузькі щілини між каменями і так просто їх там не помітити. Та сильний промінь ліхтаря або просто голос людини може пробудити тваринку і кажан починає тривожно "тріщати" або сичати на вас. Але, насправді це зовсім неагресивні істоти. Правда, можуть боляче вкусити, якщо спробувати взяти їх до рук. Одні види рукокрилих використовують печери як зимою, так і літом постійно. І, як помітили вчені, одного й того ж самого кажана можна знайти в улюбленій схованці рік у рік. Є види, які користуються печерами тільки як літніми схованками - це переважно виводкові колонії, де збираються самки для народження малят і вигодовування їх до самостійного життя.

17 березня цього року спільно зі старшим науковим співробітником Інституту екології Карпат, кандидатом біологічних наук А.Т.Баштою і працівниками Лубнянського ПНДВ п.Іванівим та п.Мушаком ми знову вирушили на вершину гори Менчіл до відомих печер для зимового моніторингу їхніх літаючих мешканців. Вдалось проникнути у всі п'ять печер і виявити на зимівлі аж п'ять видів кажанів. Великою удачею була знахідка нового надзвичайно рідкісного виду кажана для території Карпат. У всіх печерах виявили місця перебування літніх колоній рукокрилих.

А наступного дня експедиція продовжилась вже на території Новостужицького ПНДВ. Спільно з А.Т.Баштою і працівниками відділення Ганною Генютою, Нелею Чикут, В.Генютою ми вперше вирушили в дорогу до печери Митрова Яма. Через важкопрохідність вдалось обстежити лише перші, найближчі ходи. Для подальших досліджень сподіваємось запросити спелеологів. Кажанів у передніх залах не виявили, адже вони досить холодні. Отож тварини, очевидно, використовують дальні, тепліші. На стінах ходів помітні сліди перебування літніх колоній. Сподіваємось, наша перша експедиція - це перший крок у подальших цікавих і плідних дослідженнях Стужицьких печер.

А завершили експедицію обстеженням відомої штольні в с.Загорб і вперше відкритої печери недалеко від штольні. Виявили і там три різні види кажанів на зимівлі.

Подальші дослідження плануємо продовжити вже в літній період. Сконцентруємося на обстеженні інших печер, відомих нам з попередніх експедицій і тих, про які лише чули з людських розмов. Непізнані таємниці кличуть нас у нові і нові подорожі. І нехай приємним, тихим писком зустрінуть нас в тих печерах їхні господарі - кажани.

Особлива вдячність працівникам Лубнянського і Новостужицького ПНДВ, які підтримали нас в ці холодні і дощові дні, обігріли теплом душі і справжнього природного вогню.

джерело матеріалу: Електронний інформаційний вісник ПОТІК
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 15 квітня 2011 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):