Автор: Root
У Закарпатському музеї народної архітектури та побуту, що в Ужгороді, знаходиться 23 архітектурні об'єкти, три із них характеризують основні типи народного житла закарпатської частини Бойківщини.

Музей був відкритий 27 червня 1970 року. Відкриття було приурочене до 25-річчя возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною. На той час це був перший в республіці скансен – музей під відкритим небом.

Протягом п’яти років (1965-1970) збиралися експонати для музею з усього Закарпаття. На території музею розташовано 7 садиб, 6 житлових будівель, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма та найцінніша архітектурна пам’ятка, дерев’яна церква Св. Михайла з с. Шелестово Мукачівського району.

В давні часи південний схил Замкової гори був почищений від дерев, валунів та кущів. Це робилось для того щоб під час облоги та штурму фортеці, нападаючі не мали змогу сховатись від обстрілу захисників.

В часи панування графа Міклоша Берчені навколо замку були створені сади, втому числі на місці сучасного музею.

Території колишнього музею в давні часи називали Відьм’ячою ямою. Справа втому, що нібито у далекому 1730 році тут спалили ужгородську відьму, дружину Юрія Сюча, Марію Рушковську. Але як документального підтвердження даної історії нема, так це історія мабуть пов’язана з пожежею 1728 року коли спалилась церква Св. Юрія у замковому подвір’ї.

Після того, як замок та околиці отримала греко-католицька єпархія на південному та східному схилі було створено кладовище, або як тоді називалось «Могильний сад» де ховали вище греко-католицьке духовенство Мукачівської єпархії, греко-католицьких священиків Ужгорода, їх рідних і близьких. Так серед багатьох тут були поховані і Костянтин Матезонський (1794-1858), композитор, музикант, організатор і керівник першого на Закарпатті, як і взагалі в Центральній Європі, поліфонічного хору “Гармонія”, Іван Кутка, церковний діяч, просвітитель та секретар Андрія Бачинскього, єпископ Андрій Стойка (1890-1943), останній з греко-католицьких владик Мукачівської єпархії який був похований на цьому цвинтарі.

Хата початку XIX ст. з с. Рекіти Міжгірського району в плані трикамерна: хата, сіни, комора. Стіни рублені з ялинових плениць (розколених навпіл колод), які на кутах з'єднані в замки. Звертають на себе увагу монументальні трапецієподібної форми одвірки і самі вхідні двері до сіней і комори. У житлі два вікна з фасаду, одне - в запічній стіні. Останнє вікно було необхідне, щоб наглядати за господарським двором. Дах чотирисхилий, покриття - сніпки-китиці з житньої соломи. Опалення в хаті курне: дим з печі виходить просто в кімнату, а звідти через отвір у стелі, вікна і двері - назовні. У дворі встановлений оборіг для сіна.

Хата першої половини XIX ст. з с. Гукливий Воловецького району має типове для всієї Бойківщини планування з розташуванням житлового приміщення (хижі) між сіньми і коморою. Стіни рублені з кругляків, з'єднаних на кутах у "чашку" (цівку). Вздовж фасаду тягнеться відкрита галерейка, з якої один вхід веде в сіни, а звідти в кімнату, другий - у комору. На галереї сушили і зберігали овочі, виконували різні господарські роботи, відпочивали. Особливістю бойківського житла є високий чотирисхилий солом'яний дах, який значно перевищує видиму частину зрубу. З такого даху легко стікає вода, не затримується сніг.

У житловій кімнаті прорублено три вікна - два з фасаду і одне за піччю, з тильного боку.

Кожне з приміщень має конкретне призначення і обладнання. У сінях розташований столярний верстат, ступа, деякий посуд. У житловому приміщенні бачимо традиційне розміщення меблів. Привертають увагу дерев'яна дитяча колиска над ліжком, а також квадратний отвір (димник) в стелі.

У коморі, на жердці, висить одяг (жіночі сорочки, фартухи, літні та зимові штани (гачі), чоловічі і жіночі сердаки).

В експозиції Закарпатського скансенсу є також "довга хата" з с. Гусний Великоберезнянського району, довжиною 19 м), під дахом якої знаходяться сіни, хижа, комора, стодола (боїще), стайня. Це, до речі, третя хата з цього села, яка перевезена до діючих українських музеїв просто неба. Будівля споруджена зі смерекових плениць. Стеля (повала) - з колотого дерева, вкладена на три поперечні сволоки і повздовжню геренду (головний сволок). Стіни всередині хати не білені. Дах чотирисхилий, покритий житньою соломою. Вздовж фасадної стіни на виступах поперечних сволоків влаштовано ґанок (галерею), оздоблений геометричними орнаментами.

Внутрішня організація і обладнання житла типові для українських хат. Виділяється хата з Гусного масивністю, добротними меблями, предметами побуту, які в ній розміщені.

Біля садиби з Гусного відтворена споруда для зберігання картоплі - рупа. Це прямокутна яма, викладена всередині камінням та покрита дошками. Над ямою на одному зрубному вінці встановлений двосхилий дашок, який служив прикриттям та утеплював яму з картоплею взимку.

Пам’ятки народної архітектури у музеї:

    Хата з с. Оріховці Ужгородського району (кінець 18 ст.)
    Хата селянина-хлібороба з с. Ракошино Мукачівського району (1869 р.)
    Хата з гончара с. Довгого Іршавського району (друга половина 19 ст.)
    Хата селянина-бідняка з с. Стеблівка Хустського району (кінець 19 ст.)
    Хата з с. Бедивля Тячівського району (1888 р.)
    Хата румунського населення з Середнього Водяного Рахівського району ()
    Хата заможнього угорця з с. Вишково Хустського району (1879 р.)
    Ґражда з с. Стебного Рахівського району (кінець 19 ст.)
    Гуцульське житло з с. Ясіня (присілок Кевелів) Рахівського району (18 ст.)
    Бойківська хата з с. Рекіти Міжгірського району (початок 19 ст.)
    Житло бойків з с. Гукливого Воловецького району (50 роки 19 ст.)
    «Дога хижа» з с. Гусний Великоберезнянського району (середина 19 ст.)
    Народна школа з с. Синевірська Поляна Міжгірського району (1883 р.)
    Водяний млин з с. Колочава Міжгірського району (кінець-початок 20 ст.)
    Хата В. І. Венеліна-Гуци із с. Тибава Свалявського району (кінець 18 ст.)
    Дерев’яна церква Св. Архангела Михаїла з с. Шелестово Мукачівського району (1777 р.)
    Кузня з с. Дубове Тячівського району (друга половина 19-початок 20 ст.)
    Корчма з с. Верхній Бистрий Міжгірськоготрайону (кінець 60-х 19 ст.)
    Каплиця з с. Новоселиця Міжгірського району (перша половина 19 ст.)
    Дзвіниця з с. Вільховатий Рахівського району (1898 р.)

 

Графік роботи і ціни:

    у літній період з 10 до 18.00
    зимовий період з 9 до 17.00
    Вихідний день – вівторок (по експозиції продаються прогулочні квитки)

Ціна квитків:

    для дорослих – 15грн.
    для учнів та студентів – 5грн.
    Екскурсійне обслуговування (група 20-30 чол.):

Учасники екскурсії 1 акад. год.

    Дорослі 80 грн.
    Учні 50 грн.

(* ціни вказані станом на 2013р.)

Адреса: м. Ужгород, вул.Капітульна, 33/а .
Тел. (03122) 3-73-92

e-mail: muzscansens[at]rambler.ru

джерело матеріалу: Данилюк А.Г. "Народна архітектура Бойківщини. Житлове будівництво" - Львів: НВФ "Українські технології", 2004. - 168 с.; http://tourinform.org.ua
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 11 грудня 2006 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):