21.01.2006 00:00 (Категорія: СТАТТІ Заповідні території Карпат)

Автор: Владислав СУРНІН, газета Дзеркало тижня


До Синевирських "греготів"


Хоч що кажіть, Новий рік найкраще зустрічати вдома. Не треба купувати всілякі розмовники, дізнаватися ціну на візи, туристичні збори, терміново готувати закордонний паспорт. Так ми й вирішили. І, попри аж ніяк не позахмарну вартість єгипетських турів, придбали путівки на Закарпаття, у прекрасний заповідник Синевир.

Із величезними труднощами через знайомих ще в середині листопада купили квитки на поїзд. Їхати машинами або автобусом не ризикнули, побоюючись снігових заметів і неможливості проїхати через гірські перевали. Звісно, це не стосується місцевих водіїв, їм на кучугури начхати. Тоді, коли більшість моїх знайомих воліли б залишити автомобіль у гаражі, міжгірці їздять засніженими трасами, примудряючись при цьому "тримати" максимально дозволену швидкість.

Після тривалих суперечок щодо виду відпочинку — пансіонат чи приватний сектор — вибір було зроблено на користь останнього. Наслухавшись про карпатську гостинність, ми розраховували на привітність господарів, які нас прийматимуть. Окрім того, дуже хотілося якомога ближче ознайомитися з місцевою кухнею, особливостями приготування "фірмових" пельменів і тому подібної смакоти.

З приводу свого вибору ми не пожалкували. Селище Синевир розташоване у найгарнішому місці Закарпаття, зусебіч його оточують лісисті гори, верхівки яких вкриті снігом. У селищі — гарні й акуратні дерев’яні будиночки. Взагалі, практично все, що можна зробити з дерева, зроблено з дерева. Навіть гаражі. І хоча ввечері й уночі Синевир не освітлюють ліхтарі, кожен другий будинок обладнаний супутниковою "тарілкою". Усього в селищі понад півтори тисячі осель. Частина садиб розкинулася по інший бік річки Теребля (вона протікає поруч із селом), на горі, куди в ожеледь забратися зовсім непросто.

Синевир навряд чи можна вважати раєм для гірськолижників. Прокату лиж як такого немає, хоча необхідний розмір можна знайти у місцевих жителів. Природно, за плату, але невелику.

На жаль, на Новий рік снігу практично не було і покататися на лижах не вдалося. Зате була можливість обходити сусідні гори, що ми й робили практично весь наш вільний час. Інформація для любителів підкоряти гірські вершини: найвищі в національному заповіднику Синевир — Стримба (1719 м над рівнем моря) і Негровець (1707 м). Характерна особливість місцевих гір — наявність великих кам’янистих розсипів, які в народі називають "греготами".

Найцінніший скарб природного парку — це, поза сумнівом, Синевирське озеро ("Морське око"), що лежить на висоті 989 метрів над рівнем моря. Озеро, в якому, до речі, водиться форель, утворюється з трьох струмочків, тому його площа і глибина залежать від опадів. Навколо "Морського ока" красуються стрункі смереки, яким по 140—160 років. Якщо вірити екскурсоводу і супровідним табличкам, то в тамтешніх лісах водяться козулі, олені, дикі кабани, вовки, лисиці, зайці і навіть ведмеді. З птиць — глухар, тетерев та безліч інших.

Десь за вісім кілометрів від селища Синевир міститься Музей лісосплаву на Чорній річці. Тут до середини XX століття готували ліс для сплаву по ріці. У музеї можна ознайомитися зі знаряддями праці лісорубів та плотарів. На жаль, 1998 року через надмірні опади рівень води в річці дуже піднявся і музей частково був зруйнований. Греблю, розміщену в цьому ж районі, було знищено повністю. Нині музей практично відновлено.

...Коли Карпати покриті снігом, від них неможливо відвести захоплений погляд. Відсутність автомобільного шуму і хмарочосів дозволяє зануритися в первісність природи. Чисте гірське повітря не хочеться видихати, хочеться привезти його з собою додому. Щоб надовго зберігалася та чистота й краса, якою славиться Закарпаття.








Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):