Автор: Шелевер Іван
Рука хлопця стискала білу квітку. Особа була збуджена, подих був переривчастий.
- Трофей? - запитав я.
- Так, краса скажи?
- Вірно... Де?
- А там на тій горі, майже у вершини... Більше немає.
- Навіщо він тобі? - поцікавився я.
- Навіщо? Так... Усі мріють його зірвати... Рідкість. Говорять у коханні пощастить.
Був яскравий день. Сонце палило. Квітка в руках хлопця випромінював біле світло. Він здавався маленьким смолоскипом, запаленим високо в горах. І отут зненацька для самого себе я помітив: його краї почали провисати, блякнути. Квітка утратила свою ніжність і красу. Едельвейс альпійський - назва походить від грецьких leon - лев і podіon - стопа (суцвіття за формою дуже нагадує стопу лева)... Росте в субальпійському поясі в межах висот 1700 - 1850 метрів над рівнем моря на вапнякових скелях. Інтенсивно знищуваний туристами і місцевими пастухами, збирається як сувенір - символ альпінізму, мужності і відваги.

Про гірську квітку едельвейс я чув ще в дитинстві, але те що його вважають символом кохання, довідався лише у Карпатах. У легенді про едельвейс почутої в Рахові говориться: "Південна красуня Марічка один раз почула звуки трембіти. Це на полонині грав молодий чабан Олекса. Довго слухала дівчина чарівну гру, укрившись в хащі лісу. А коли трембіта замовкла, вийшла зі свого укриття. Побачивши лісову красуню, юнак знову заграв, та так що гори запекли, затанцювали в чудовому танці високі буки... З тієї пори і ввійшло в їхнє серце кохання. З полонин Олекса в село не спускався, не міг залишити овець. Але щодня він говорив з Марічкой. Ще сонце не зійде, а Олекса бере трембіту, кличе до себе кохану. Слухала Марічка голос трембіти, радувалася і чекала осені, а разом з нею і веселого весілля.

Але один раз не почула дівчина знайомих звуків трембіти. Не зустрів її на полонині коханий. Не знала вона, що вночі убили його вороги люті. Дує вітер, розносить над Карпатами дівочий голос:
- Олекса! Милий! Де ти?! Шукає тебе твоя кохана. Відгукнися...
Через хащі продирається Марічка, у прірви заглядає й усе біжить, біжить по горах високим. І плаче гіркими сльозами. Течуть вони, часті, як саме кохання. І де упаде сльоза Марічки, там і виростає білосніжна квітка, символ вірного кохання..."

Тільки чесний і сміливий знайде едельвейс, що росте високо на скелях. І того хто знайде цю квітку і подарує дівчині, полюбить вона! "Йди і принеси своєї коханій едельвейс..." - призиває легенда. Але немає його вже в горах. Знаменитий едельвейс, про який складали легенди і пісні став рідкістю і - на жаль - уже зайняв місце в Червоній книзі. Я пройшов сотні кілометрів по самих диких і важкодоступних місцях, але так і не вдалося зустріти едельвейс...

джерело матеріалу: Наодинці із тишею | Валентин Школьний
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 28 липня 2004 року






Коментарів (1)

  1. Олег в 13.08.2019
    Дякую, дуже цікаво )

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):