Телефонний дзвінок пролунав серед ночі. Не знімаючи слухавки мені вже все було зрозуміло. Нічний дзвінок рятувальнику додому не буває приємним. Так воно і було. Я відчув, що запахло смертю...

Подробиці. Компанія молодих хлопців з гірського села Красник вирішили в неділю ввечері 17 квітня з’їздити до сусіднього села. Там посиділи в барі і о другій ночі сіли в автомобіль щоб повернутися додому. Маленька "Волинянка" вмістила сімох.

В селі Топільче, яке добре відоме як і Красник всім досвідченим водникам, автомобіль з вузької дороги буквально зсунувся в бурхливий Чорний Черемош. Авто протягнуло ще якусь відстань по ріці і перевернуло вверх колесами. Коли хлопці вийшли з ріки порахували всіх, їх вже було пятеро. Темінь і холодна гірська вода поглинула двох. Нічні пошуки були неможливими, а на світанні рятувальники почали пробиратися берегами, щоб знайти тіла потерпілих. Тіло 25-ти річного вчителя Бистрецької школи Василя зачепилося за великий валун перед самим знаменитим порогом "Белая Лошадь" в шести кілометрах нижче трагедії. Рятувальнику довелося заходити в холодну веснянку воду, щоб завязати мотузку і витягнути тіло на берег. 27-ми річного Івана знайшли на мілині в селі Ільці в 13-ти кілометрах нижче трагедії.

Страшно було дивитися коли батько стоячи по коліна в воді нелюдським голосом волав над тілом свого молодого сина. Пошуково-рятувальні роботи закінчилися швидко хоча ніхто з рятувальників ні радості ні задоволення не відчував. Чорна біда прийшла в родини, до односельців і всіх хто їх знав. Не позаздриш і водію, який був за кермом автомобіля в ту страшну ніч. 35-ти річному земляку потерпілих Ігорю прийдеться відповідати за скоєне перед Богом і перед Законом.

Кажуть коли на той світ відходить утопленик – йде дощ. Дійсно вчора ввечері згустилися хмари і пішов проливний дощ і ще давня гуцульська легенда розповідає, що душі всіх утоплеників падають каменем в Несамовите озеро після чого всі хто там вже є вискакують на поверхню і зустрічають новоприбулих громом і градом. Так сталося і того дня. Пізно ввечері загриміло десь в горах. То мабуть зустрічали своє поповнення мешканці Несамовитого. Як після такого не повіриш в легенду.

Здається Черемош нагадав, тим хто незабаром збирається відпочити і позмагатися на його берегах про свої примхи. Гірська ріка як той дикий звір не розрізняє хто прийшов до неї і з якими намірами. Вона поважає сильних, спритних, передбачливих і обережних. Шановні водники, пам’ятайте про це. До початку традиційного весняного водного сплаву залишилося 10 днів. То ж до зустрічі на берегах Черемоша.

джерело матеріалу: [власна стаття]
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 20 квітня 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):