листопад 2004
 
Знову смерть в Чорногорі. На цей раз в Верховинському районі. Жителі причорногірських сіл ще не забули трагедію зі студентом з Луцька Віталієм Киричуком, який загинув три роки назад на другій по висоті вершині Карпат – Бребенескулі (2036м.), як легендарна Чорногора забрала нове життя, таке ж юне, сповнене мрій, сил і енергії.

Киянину Саші Кірсанову тільки влітку виповнилось 26. Він обзавівся в столиці власним житлом, взяв позику на закупку меблів, мріяв одружитися з коханою дівчиною, але гори перекреслили всі його мрії. І обірвалося життя не в бою за Батьківщину, не при виконанні інтернаціонального обов’язку і не при рятуванні людей. Банальне зневажливе ставлення до гір стало причиною трагедії. Випускник престижного Московського фізико-технічного інституту, молодший науковий співробітник Інституту кібернетики імені академіка Глушкова обов’язково став би професором, можливо академіком, але не судилося...

Тяжка моральна провина лягає на його так званих друзів, які намітили на ці по справжньому зимові в горах дні складний альпіністський маршрут з Шибеного до Дземброні через дві технічно складні вершини Карпат - Піп Іван( 2026м.) і Смотрич (1896м.) Згідно спортивної класифікації взимку цей маршрут оцінюється як альпіністська 2А і під силу тільки досвідченим гірським туристам і альпіністам. Не перестаю твердити вже багато років, що в Чорногору взимку ходять три категорії людей : альпіністи, рятувальники і ... самогубці. На превеликий жаль кількість останніх з кожним роком зростає. Двоє туристів з трьох, що замахнулися на цей траверс раніше взагалі не були в Карпатах. Вражає та безвідповідальність з якою молоді люди відносяться до власного життя.

Я десятки років ходжу в високі гори і кожен раз йду як на фронт, туристи ж йдуть як на прогулянку. Я готовий в будь яку хвилину відступити і визнати свою поразку перед ними, туристи ж вершини беруть штурмом на „ура”.

А починалося все досить мирно і спокійно. Приїхавши в Верховину в суботу 13 листопада молоде подружжя Андрій і Марія Скулиш та їхній товариш Саша Кірсанов сіли в автобус до Шибеного , що відправляється з Верховини об 11 год. На прикордонній заставі „Шибени” їм видали перепустку в прикордонну зону, знаючи що туристи зібралися на Піп Іван. В той день була прекрасна осіння погода. Стовпчик термометра опівдні піднявся до + 18. Група без проблем дійшла до полонини Веснарка, де і заночували. Свій перший день подорожі відмітили пляшкою вина і полягали спати. Прокинувшись вранці побачили, що надворі вже зима. За ніч випало багато снігу та це не злякало туристів і опівдні вони були вже біля руїн старої польської обсерваторії, що розташована на горі Піп Іван (2026м.)

Ураганного вітру зі снігом на вершині було недостатньо, щоб прийняти рішення повертатися назад знайомим маршрутом. Горе-туристи продовжили маршрут до села Дземброня. Йти навіть на спуск всім було важко, сили залишали їх з кожною хвилиною, але найважче було Саші. Вітер повидував з його очей оптичні лінзи і він йшов майже наосліп. На сідловині між головним пасмом Чорногори і горою Смотрич ситуація погіршилась, але туристи і тоді не змогли прийняти єдино правильне рішення – зійти вліво в полонину Чуфрова або вправо до полонини Шешорська, де є в доброму стані будиночок з пічкою. Не вибрав Андрій чомусь легший маршрут - вліво через гору Вухатий Камінь.

Група продовжила маршрут до Дземброні найважчим шляхом – через вершину гори Смотрич, увінчану величезною кам’яною скелею. Це вища гора Верховинщини, яка повністю знаходиться на її території. ЇЇ абсолютна висота 1896м. Андрій хотів зробити краще і буквально виніс знесиленого Кірсанова до скелі, що сприяло тільки швидшому його замерзанню.Тут на вершині Сашка залишили останні сили. Оцінивши ситуацію Андрій приймає рішення терміново шукати місце для намету. Марія каже, що не дивлячись на екстремальні погодні умови його встановили швидко. Сашко знову ж таки нерухомо чекав на зимовому вітрі. Після встановлення намету вже заносять туди напівживого Кірсанова, але на жаль було вже пізно. Марія починає переодягати безпомічного хлопця, але помічає, що голова вже холодна. Хлопець помирає на очах у здивованих туристів внаслідок упадку сил, виснаження організму і переохолодження. Андрію і Марії прийшлось коротати ніч в наметі разом зі своїм мертвим товаришем.

Вранці о 7 годині 25 хвилин двоє туристів залишають намет і починають спуск до людей, де в с. Дземброня і повідомляють про біду. Телефонний дзвінок в рятувальну службу поступив в 11 год. 45 хвилин. І на протязі 30-ти хвилин виїхали в село для з’ясування причин і обставин трагедії, де і був розроблений план по проведенню пошуково-рятувальних робіт.
Наступного дня особовий склад Верховинського аварійно-рятувального пункту в екстремальних погодних умовах з ризиком для власного життя піднявся на вершину Смотрича і віднайшов серед засніжених просторів гори намет з тілом Олександра Кірсанова. Після тригодинного транспортування мертве тіло було доставлено в цент села і передане батьку Віктору Федоровичу, що вже встиг приїхати за сином з Києва.

Ось так сумно закінчилась ця пригода. Дуже важкими видалися два дні і не тільки тому, що довелось прикласти неймовірних зусиль при транспортуванні Але й тому, що вже не вперше доводиться по телефону повідомляти батькам про те, що їхнього сина вже немає серед живих.

Дуже хотілося, щоб туристи, які прочитають ці рядки зробили для себе правильні висновки і ще раз впевнились в тому, що з горами не жартують. І ще хотілося би просити всіх не обходити стороною аварійно-рятувальні пункти служби пошуку і рятування туристів в горах і не ігнорувати поради гірських рятувальників.

Резюме.
Цього би не сталося якби:

- туристи вибрали б для своєї подорожі гору висотою не вище 1500 метрів
- приїхавши в Верховину звернулись би за консультацією до аварійно-рятувального пункту, де одержали би точний прогноз про різке погіршення погоди в горах, інформацію про неможливість даним складом групи реалізувати задумане
- прикордонники застави „Шибени” не пропустили би туристів в прикордонну зону врахувавши їх вік і непідготовленість до складної подорожі, або хоча би сповістили рятувальну службу
- з полонини Веснарка виходячи з погіршення погодних умов відмовилися б від сходження на Піп Іван (2026м).
- вийшовши на вершину і відчувши екстремальні погодні умови – вернулися б знайомим шляхом назад на полонину Веснарка
- спустившись з Попа Івана до найнижчого місця, що має висоту 1650 м. - до сідловини між вододілом Чорногори і горою Смотрич (1896м) – почали б спуск до лісу а не піднімались знову до вершини
- відчувши смертельну небезпеку – прийняти б всі міри для того, щоб кожен ні на хвилину не переставав рухатись на холодному вітрі
- побачивши, що людина вмирає – екстрено почали робити все можливе і неможливе, щоб вдихнути в неї життя.

 

Для того, щоб забезпечити виконання всіх цих пунктів необхідно було мати досвід подібних подорожей, досвід перебування в екстремальних ситуаціях і звичайно життєвий досвід. На превеликий жаль нічого цього у туристів не було. Ось і прийшлось заплатити їм за це Чорногорі життям одного з них.
Гори на відміну від людей жартів і глузування над собою не розуміють.
Знову ж таки на жаль.

джерело матеріалу: http://www.verkhovyna.info/ua/verkhovyna/resque/articles;5/
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 07 березня 2012 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):