Місто Мукачево  величезним амфітеатром оточують із трьох сторін відроги Вулканічних Карпат. Вони всі зв'язані між собою сідловинами, хребтами. Лише одна Замкова гора стоїть самотньо серед навколишньої рівнини.

Загадка самотньої гори давно хвилює уяву людей. Народна фантазія пояснює все дуже просто. У легендах і переказах все можливо. Колись дуже давно, за давніх літ, у виході бистроводної Латориці з гірських тіснин на широкі простори рівнини, де лежить місто Мукачево, оселився зі своєю раттю князь. Він наказав місцевим жителям будувати замок, тому що йому ніде було жити.

А князь був жорстокий і норовливий. Він задумав побудувати замок, що стояв би самотньо серед рівнини й був би з усіх боків недоступним. А такої гори поблизу ніде не було. І наказав князь підвладному народу насипати самотню гору на рівнині.

Тисяча возів, запряжених кожна шістьома волами, возили землю тисячу днів і ночей. І виросла гора, а потім на ній побудували неприступний замок. Багато зліз, кривавого поту й великих страждань принесло це будівництво трудівникам. І місце це, де народ піддавався нелюдським стражданням стали кликати Мукачевом.

Насправді ж Замкова гора вулканічного походження. Невеликий вулканічний купол досягає висоти 188 метрів і складається із андезиту. Більше тисячі років тому на вершині було побудовано дерево-земляне укріплення. Воно служило для захисту південно-західних окраїн Древньої Русі, для охорони й контролю торговельних і воєнно-стратегічних доріг. Пізніше на місці старого укріплення виріс кам'яний замок, що протягом століть не раз перебудовувався. Мукачевский замок - військово-архітектурний пам'ятник XІV-XVІІ століть. Він належить до найбільш оригінальних фортифікаційних споруджень середніх століть у Центральній Європі.

Спорудження фортець на вулканічних куполах характерно для Закарпаття. Біля міста Хуста на початку XІ століття на вершині гори, що своїм народженням зобов'язана процесам вулканізму, теж був споруджений замок. Як і його побратим у Мукачеві, він мав важливе значення для охорони солерудників у теперішнім селищі Солотвине й соляного шляху, по якому перевозили сіль у велику кількість країн Європи. Укріплення не раз піддавалося нападам і облогам, однак її захисники мужньо протистояли і захищалися. Але замок був зруйнований від пожежі. У липні 1766 року пройшлась над замком гроза й блискавка вдарила в порохову вежу. Вибух розніс частину будови, інше довершила величезна пожежа. Залишки колись могутніх стін вінчають гору, що височіє над Хустом.

джерело матеріалу: Лазаренко Е. А. | По вулканічним Карпатам: путівник - Ужгород: Карпати, 1978.- 96 стор.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 18 листопада 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):