14.06.2011 13:40 (Категорія: Карпатський народ)

Автор: Юхим Гусар, член правління обласної організації НСЖУ


“Карпати” дарують Україні таланти


Ювілеї є різні: порцелянові (20), срібні (25), перлинові (30), рубінові (40), золоті (50), діамантові (60), а за народними прикметами є і 70-річний ювілей, який вважають благодатним, шляхетним, вдячним.

Саме таку річницю красиво і щиро відзначили у Путилі з нагоди виходу в світ 2 червня 1941 року районного часопису, який нині прийшов до свого читача уже 7744 раз під назвою «Карпати», зберігаючи традиції і вірність гуцульському краю – незрадливому дивосвіту здоров’я та краси, чарівному українському куточку зелених гір, де до неба тягнуться стрункі смерічки під шум швидкоплинних Черемошу, Путилки, Сучави і безлічі дзюркотливих потічків, де серце і душу полонять квітучі гірські полонини, багряні кетяги калини і шовкової косиці.

Мінялись часи, назви видання: «Зоря Карпат», «Радянські Карпати», нині «Карпати», відходили і до словотвору долучалися нові працівники районки, але вона в усі часи була дзеркалом життя горян, про що говорили нинішній редактор Володимир Луканюк, голова Путильської райдержадміністрації Василь Сафроняк, голова районної ради Дмитро Ославський, колишній редактор, нині один з найповажніших метрів буковинської журналістики Михайло Ревуцький, колишні працівники: Василина Хромей, Ганна Федюк, яка багато років після закінчення факультету журналістики Львівського держуніверситету імені Івана Франка завідувала відділом листів, працювала на нелегкій посаді відповідального секретаря райгазети, а сьогодні стежкою матері йдуть її доньки Людмила, яка першою читає і готує до друку листи читачів, і  Любов – «начальник штабу», як любив називати відповідального секретаря теж колишній редактор і літератор Михайло Крилатий.

Оглядаючи сімдесятирічний шлях районки, біля керма якої за цей час змінилося півтора десятка редакторів, вчитуючись у підписи авторів, можна без перебільшення сказати, що з «Карпат» у творчі світи вийшло чимало талантів, якими має пишатись Україна. У різні роки, окрім названих Михайла Ревуцького і Михайла Крилатого, газету редагували Віктор Кушнір, який згодом став відповідальним секретарем газети «Радянська Буковина», а відтак як цікавий журналіст, талановитий поет і організатор редакційного життя був запрошений на роботу до Києва, а також Петро Глібчук, Анатолій Насіловський, Ірина Повідаш, Валентина Буняк, яка до цього чимало років була куратором редакції…

У трудових книжках багатьох відомих на творчій ниві людей залишився запис і печатка  редакції з Путили. Серед них Володимир Мар’янин – відомий письменник-сатирик, драматург, який у 1967 році став першим редактором газети «Молодий буковинець»; Микола Гурепко, котрий нині працює на Херсонщині, член НСПУ, автор книг повістей, романів, збірок легенд; Роман Кракалія, який відточував своє перо теж на Путильщині, звідки був переведений до Чернівців у редакцію молодіжки, а нині він заслужений журналіст України, працює в Одесі у газеті «Чорноморські новини» і торік став автором книги автобіографічних оповідань і новел «Образ»; у 1966 році, після закінчення філологічного факультету Чернівецького держуніверситету, стала літературним працівником газети «Радянські Карпати» Тамара Севернюк – нині відома письменниця, заслужений діяч мистецтв України, лауреат кількох літературно-мистецьких премій; колишня журналістка Ярослава Кибіч сьогодні – редактор газети «Вижницькі обрії», автор ряду книг, зокрема – «Назарій Яремчук. Я піснею вернуся до життя»; першу гумореску за доброї підтримки Михайла Ревуцького опублікував на Путильщині Василь Мельник, нині письменник, автор майже двадцяти книг…

Не один номер газети «Зоря Карпат» пішов до друку за підписом «В. о. (виконуючий обов’язки) редактора Володимир Добржанський», який після вчителювання завідував тоді ідеологічним відділом у райкомі, а пізніше працював редактором Кельменецької районної газети «Наддністрянська правда», очолював обласне управління кінофікації, став автором кількох книг публіцистики та краєзнавства. Творчий колектив редакції у Кельменцях поповнив й Петро Тулизик, який у Путилі був відповідальним секретарем редакції, а по переїзді на Хмельниччину написав цікавий роман. Коректором, відтак кореспондентом працював у «Зорі Карпат» Микола Книш, який згодом очолив редакцію газети «Будівник комунізму» у Глибокій, а відтак захистив кандидатську дисертацію і працював у Чернівецькому університеті. Старше покоління путильчан пам’ятає кореспонденції звільненого у запас морякя Петра Том’юка, перо якого не залишилось непоміченим: працював заступником голови райвиконкому, очолював Путильську фабрику з переробки вовни, продукція якої неодноразово демонструвалась на ВДНХ у Києві, Москві…

…На шляхетному ювілеї звучали слова вдячності, спогади, щедрими були відзнаки і дарунки, пісенні вітання. Редакція з нагоди 70-річчя виходу у світ першого номера та за вагомий внесок у створення правдивого інформаційного літопису гірського краю, утвердження засад української державності нагороджена почесною грамотою Національної спілки журналістів України за підписом її голови Ігоря Лубченка, а ряд працівників отримали посвідчення та знаки із золотим пером членів НСЖУ. Спілчанські ряди поповнили завідуюча відділом політики та соціальних проблем Оксана Порох, завідуюча відділом листів та масової роботи Людмила Федюк, кореспондент Марина Юрченко, кореспондент-коректор Алла Пилипюк, відповідальний секретар Любов Маршавка, завідуюча редакцією районного радіомовлення Лариса Євдощук.

А від сокирянських колег подарунком стала чудова книга «Світять «Дністрові зорі», яку опорядкувала її нинішній редактор Валентина Гафінчук з нагоди 65-річчя газети, де мовлено гарні слова про колишніх та її теперішніх творців. Відрадно, що між Сокирянами і Путилою є творчі духовні ниті. Так, наприклад, Михайло Крилатий починав трудову діяльність вчителем на Сокирянщині і співпрацював із районкою, Володимир Мар’янин працював тут заступником редактора, уродженець села Романківці Павло Хорошенюк, якого після служби в Радянській Армії прийняли у Путилі на посаду фотокореспондента, з часом працював у «Дністрових зорях», а нині він – заслужений журналіст України, перший заступник голови Хмельницького облтелерадіокомітету. Путила свого часу прихистила журналіста Євгена Зарицкого, який пізніше був у Сокирянах заступником редактора газети, до творення районного видання Сокирянщини на певний час долучився Микола Гурепко, котрий родом з села Плоска на Путильщині…

Книгу з вдячністю отримав редактор «Карпат» Володимир Луканюк, пообіцявши, що незабаром побачить світ збірник про журналістів Путильщини «Карпати дарують Україні таланти», до випуску якої безперечно долучаться адміністрація та районна рада, керівники багатьох установ району, які були почесними гостями цього шляхетного ювілею газети «Карпати».








Коментарів (1)

  1. Микола ГУРЕПКО в 21.06.2015
    Щире спасибі Юхиму ГУСАРУ за змістовну розповідь про славний колектив "Радянських Карпат" - "Карпат"! Зичу Вам, пане Юхиме, й усім колегам по перу бездонного земного щастя!

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):