Протяжність маршруту близько 5 кілометрів, перепад висот - 400 метрів, тому для його проходження треба планувати щонайменше дві години. Найкращий час для відвідування - квітень-жовтень.

 

Автор: Брендлі Урс-Беат
Мандрівка починається біля пропускного пункту Угольського лісництва Карпатського біосферного заповідника. Вже за 100 метрів від цього місця знаходиться гідрокарбонатне мінеральне джерело, воду з якого місцеве населення використовує із давніх давен як лікувальну. Уголька є багата на мінеральні джерела, які місцеві жителі називають "буркут". Згідно із переказами, ще кілька століть тому назад у цій місцевості були і термальні джерела, від яких лишилися лише народні згадки. Від пропускного пункту дорога веде вгору повз луки і садиби. Після останніх будівель ми відразу потрапляємо під намет букового лісу. На початку помітно сліди антропогенного втручання, але вони поступово зникають.

Далі туристичний маршрут роздвоюється. Обидві стежки приведуть нас назад на це перехрестя, але ми вибираємо стежку наліво, оскільки вона є менш крутою і легшою для підйому. Через наступні 300 метрів ми потрапляємо у буковий праліс.
Автор: Брендлі Урс-Беат
Зліва тече малий, але мальовничий потік Кам’яний. На протилежному його березі височать потужні вапнякові скелі. Це є східні відроги вапнякового пасма Гребінь, яке простягається аж сюди. Весь схил покритий буками висотою від 15 до 20 метрів, серед яких трапляються поодинокі екземпляри тиса. У трав’яному покриві представлені перлівка трансільванська, аспленій зелений, а також постійний супутник вапнякових скель - листовик сколопендровий. Вапнякове пасмо простягається вузькою смугою по обидві сторони ріки Велика Уголька і далі на кілька десятків кілометрів на схід. У вапнякових скелях знаходяться багато печер і гротів. За різними легендами опришки сховали тут свої скарби. Але до тепер їх ніхто ще не знайшов; натомість у печерах можна знайти багато природних скарбів - сталактити. Зліва від стежки розташована невелика дерев’яна будівля, яка служить місцем відпочинку для співробітників заповідника. Вона має гонтовий дах, який є дотепер типовим у цьому регіоні. Від лісової колиби шлях веде нас далі вгору. Через 200 метрів стежка знову роздвоюється. Ми повертаємо направо, а ліве відгалуження веде в бік Малої Угольки.

 

На найвищому місці маршруту знаходиться визначна пам’ятка - карстова печера "Молочний камінь". Вхід у печеру оточений не високими деревами бука, липи і в’яза. Над печерою росте буковий ліс із підліском із бузини чорної, жимолості пухнастої і плюща звичайного.
Автор: Брендлі Урс-Беат
Відразу за печерою Молочний камінь маршрут веде круто вниз. Через кілька сотень метрів з правої сторони можна побачити самотню скелю. Вона височить над 40-метровим буковим лісом. З трьох сторін на скелю неможливо піднятися - прямовисні стіни, зарослі чагарниками, тисом та іншими деревними породами, досягають висоти 70 метрів. Але із західної сторони веде вузька небезпечна стежка до вершини скелі, звідки відкривається чудовий вид на оточуючу місцевість і на намет букових пралісів. Вершина скелі являє собою унікальний кам’яний сад. Тут на невеличкій площі росте багато рідкісних рослин: ялівець козачий і кизильник цілокрайовий. Не менш цікавою є і фауна букових пралісів Угольки. Поряд із типовими для листяних лісів видами тут можна зустріти також мешканців хвойних лісів: жовну чорну, сову довгохвосту і снігура. Якщо пощастить то можна зустріти і голуба-синяка або побачити дятла білоспинного.

Маршрут приводить нас до вже відомого роздоріжжя. Через кілька сотень метрів ми залишимо чарівний світ дикої природи.

джерело матеріалу: путівник | Праліси в центрі Європи
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 11 червня 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):