Даний маршрут пролягає через господарські ліси та праліси до полонини Шумнеска. Найкраща пора для екскурсій - з липня по вересень. На подвійну порцію з 12 км слід запланувати цілий день. При бажанні зійти на Петрос треба запланувати два дні із ночівлею у власному наметі.

 

Автор: Шелевер Іван
Кілька кілометрів північніше села Кваси ми залишаємо головну трасу і через міст потрапляємо на лівий берег Чорної Тиси. Дорога веде праворуч через дере’яні ворота із інформаційними стендами. Зліва від дороги на невеликому підвищенні стоїть двоповерховий будинок візит-центру та контори Кевелівського лісництва. Тут Ви можете відвідати виставку та купити вхідні квитки до заповідника.

 

Автор: Шелевер Іван
Автор: Брендлі Урс-Беат
Автор: Шелевер Іван
Перших п’ять кілометрів ми йдемо вздовж потоку Кевелів, що бере свій початок на північно-західних схилах гори Петрос . У квітні-травні під час танення снігу потік стає дуже повноводним і бурхливим. Берег та заплава, що періодично затоплюється повінню, поросли вільхою сірою. Ранньою весною, коли вільшаник стоїть ще голий, крізь нього проглядає жовтим килимом калюжниця болотна. Поруч зустрічається невеличкі угруповання рідкісної декоративної рослини - папороті страусове перо. Схили, що оточують потік вкриті частково чистими, частково мішаними смерековими та буковими лісами із домішкою явора, ялиці, та ільми. На лівому березі дороги поруч із дерев’яною альтанкою б’є джерело. Вода має характерний сірководневий запах. Не зважаючи на це, цю джерельну воду дуже полюбляють місцеве населення, приписуючи їй цілющі властивості. На протилежному боці ріки, за мостом обладнано місце для відпочинку. Влітку різнобав’я квітучих трав на луках річкової долини особливо милує око.

 

Праворуч від дороги ми помічаємо мальовничу скелю із типового карпатського флішу. Дана скеля складається із тонких горизонтальних вкладів різних осадових порід. І хоча на скелястій стіні практично немає грунту, рослинне життя дає про себе знати й тут завдяки багатьом представникам так званої піонерської рослинності: різноманітним лишайникам, мохам, папоротям, тощо. Ми підходимо до місця відпочинку яке обладнано під смереками ліворуч від дороги. Із джерела б’є питна вода. Сто метрів далі праворуч стоїть колись могутній, а тепер всохлий ільм гірський із великим дуплом у нижній частині стовбура. У таких дуплах, якщо вони відповідного розміру, можуть зимувати навіть ведмеді. За 70 метрів від ільма можна побачити годівницю для підгодовування оленів і козуль взимку. Стежка виводить на лісову галявину, звідки відкриваються мальовничі краєвиди Чорногірського високогір’я. Тут крізь можна побачити золотисто-жовті кошики цвіту крем’яника гарного. У сонячну погоду особливу увагу привертають різноманітні види метеликів.
Автор: Брендлі Урс-Беат
Автор: Брендлі Урс-Беат
Автор: Шелевер Іван
Вузька галявина розкривається і перетинаємо галявину із обладнаним місцем для відпочинку. Стежка веде нас далі через міст праворуч і через ліси північного схилу долини Кевелева вгору до субальпійських високогір’я. В нижній частині масиву видно насаджені смерекові ліси. Дорога виводить на зруб, віком понад 10 років, який вже встиг зарости молодняком. На цій ділянці живуть численні світло- і теплолюбні рослини і тварини. Різнобарвні квіти приваблюють багатьох комах. Серед них своєю яскравістю відрізняються метелики. З цього відкритого місця відкривається гарний краєвид на Свидовецький хребет. І от ми вступаємо до унікальних букових пралісових угруповань. Серед них невеликими ділянками зустрічаються високостовбурні ялиці, яворові та ясеневі праліси. Мішані деревостани мають тут найбільшу продуктивність. Вона виражається у розмірах: дерево досягають висоти до 46 метрів та діаметром до 2 метрів. Проте найбільшою цінністю масиву є лісова ділянка ільма гірського який, принаймні в Українських Карпатах, на такій значній площі зберігся лише тут. Тому що, як і у всьому світі, цей вид і у Карпатах опинився під загрозою так званої голландської хвороби, яка спричиняється грибком Caratocystis ulmi, що закупорює судини деревини ільма. Поширюється цей грибок через ільмового жука. У трав’яному покриві пралісів можна зустріти різноманітні орхідеї.

 

Стежка виводить нас із лісу і відкриває нам перед очима величну картину гірських ландшафтів. Величезні та різноманітні за формою кам’яні утвори чергуються із обширними субальпійськими та альпійськими луками, а також заростями ялівцю сибірського та вільхи зеленої. На кам’янистих схилах спорадично зростає рододендрон східнокарпатський, яскраво пурпурові квіти якого милують око. У Кевелеві знаходиться найбільша в Україні популяція тирлича жовтого. Влітку на полонинах випасається худоба місцевого населення. Відвідування високогірних стійл дозволяє побачити та відчути живий збережений дух прадавніх традицій полонинського господарювання в Карпатах, з його тісною та органічною єдністю природи та людини.

Через кілька годин стежка виводить на одну із найвищих і найцікавіших вершин Українських Карпат - гору Петрос. Її вершина всіяна чисельними скельними виходами і грядами, де квітують такі рослини, як: сон білий дзвоники карпатські, ломикамінь волотистий та різні види тирличів. А якщо бути терплячим, можна побачити типових представників фауни карпатського високогір’я, наприклад снігову норицю або альпійську тинівку. Ми досягаємо вершини Петроса і отримуємо в нагороду чудову панораму всіх найвищих гірських масивів Українських Карпат.

джерело матеріалу: путівник | Праліси в центрі Європи
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 червня 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):