Один із найважливіших елементів матеріальної культури є народне харчування. А його склад залежить від багатьох чинників. Це передусім історичні, соціально-економічні, культурно-побутові, географічні умови проживання етносу, традиції, напрямок і ступінь розвитку сільського господарства.

Традиційне харчування українців пройшло тривалий шлях становлення і розвитку. В ньому використовувалися різноманітні продукти, а також різні способи приготування їжі. Основа - різні страви із борошна і круп. Хліб і борошняні вироби відіграють велику роль у звичаях та обрядах. Жодна страва не може зрівнятися із хлібом.

У Карпатах переважно вживався хліб, спечений із прісного тіста. Як свідчать джерела, способи його виготовлення надзвичайно давні і сягають у часи раннього слов’янства. На Бойківщині і Лемківщині прісний хліб випікали здебільшого із вівсяного борошна ("шипок" або "ошіпок"). У деяких селах Лемківщини вживали хліб із ячмінного борошна ("одзимка" або "осух"), а на Гуцульщині - із кукурудзи ("корж" або "малай"). У зв’язку із постійною нестачею зернових, в Українських Карпатах домішували у прісний хліб варену картоплю, біб, квасолю, гарбуз, а в голодні роки - навіть букову та березову кору, спорохнявілі пні.

В Карпатах також часто вживали ягоди і гриби. На свята і вихідні готували пироги з м’ясом і робою. Готувалися такі улюблені страви, як: вареники, каші із різноманітних круп, юшки і супи.

Поширеною стравою серед народів Українських Карпат був чир. Готували його із вівсяного борошна, іноді із житнього, пшеничного чи ячмінного. Муку засипали в окріп, розколочували, варили доті, доки вона не згусне, після чого поволі виливали в миску із холодною водою. Чир їли із водою (не зливаючи), або з молоком. Її їли майже щодня. А на Гуцульщині із кукурудзяного борошна варили мамалигу.

Великий асортимент страв готувався із картоплі. Її часто в Карпатах подають із розтопленою бринзою. А на Бойківщині до м’ятої картоплі додавали борошно і випікали коржі.

В Карпатському районі суттєвим доповненням до раціону були гриби. Їх смажили, тушкували, варили із картоплею і юшкою. На зиму гриби сушили на печі чи на сонці, а також засолювали.

У гірських Карпатах робили сир із овечого молока. Для штучного заквашування овечого молока використовували спеціально приготовлений з шлунка дво-, тритижневого теляти або ягняти каталізатор - глег. Під впливом глегу молоко швидко густішало. Після збовтування та віджимки одержували сир - бузу. Його деякий час сушили, потім розминали у дерев’яному кориті, добавляли солі, червоного перцю. Приготовлену в такий спосіб масу вигрівали у теплому місці й отримували бринзу. Для тривалого зберігання її щільно набивали у дерев’яні діжечки. І хоча бринза була гострою на смак, її з великою охотою їли з хлібом, картоплею, кулешою і іншими стравами.

Святкові столи відрізнялися від буденного. Як правило, подавалися перші страви. Потім були м’ясні страви. А наприклад вареники їли вже як третю страву. Але найбагатшим був різдвяний стіл і пасхальний.

джерело матеріалу: навчальний посібник Етнографія України С. А. Макарчук
статус матеріалу:  не завершений
встановлено: 25 грудня 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):