Автор: Юрій Білак
Покуття

Типи комплексів одягу цієї етнографічної групи, незважаючи на різноманітність окремих елементів, є спільними. Жіночі сорочки — тунікоподібні, з суцільно кроєними рукавами, довгі до п'ят, рукави на раменах вишиті. Поясним одягом були фоти, горботки — шмат смугастої вовняної тканини, якою ззаду обгортався стан. На свята одягали спідниці — рантух та запаски. Верхнім одягом влітку вважався сердак, взимку — кожух.

Головним жіночим убором була вишита перемітка. Дівчата прикрашали голову ґерданами та квітами, на шию чіпляли намисто, а ходили в чоботах, виготовлених з жовтого або червоного сап'яну з високими халявами.

Чоловіки носили сорочки тунікоподібного крою, довгі до колін, з вузьким коміром, пазушним розрізом на середині. Верхнім одягом влітку служили полотняні штани, а взимку — штани з білого сукна — холошні. Підперізували їх широким ремінним поясом — чересом. Літнім верхнім одягом був сердак, зимовим — кожух. На голову одягали влітку солом'яні капелюхи, які молоді хлопці прикрашали ґерданами та різними вовняними шнурами, взимку — клепані, виготовлені з баранячого смушку. Чоловіки мали чотирикутну вовняну торбу — тобівку.
 

Буковина

В цьому етнографічному регіоні розповсюджені жіночі сорочки трьох видів: тунікоподібна з суцільновикроєними рукавами, зморщенка та на кокетці, оздоблені вишивкою. Поясним жіночим одягом були запаски, фоти, горботки (прямокутне полотнище з вовни, що умовно ділиться на три частини, з яких дві крайні орнаментовані у вигляді вертикальних смуг і при обгортанні утворюють перед горботки; середнє поле безузорне). В будні одягали запаску. Нагрудним одягом вважали кептар, сердак — напівпальто з сукна коричневого або чорного кольору довжиною до колін, які називали тут байбараки. В негоду одягали манту — довге пальто розпашного крою з високим коміром-ковпаком.

Жіночим головним убором були рушники — намітки, перемітки. Серед прикрас побутували нашийні та нагрудні. Це скляні намиста — монети, пацьорки, гердани, згарди. Основою чоловічого костюма вважалася сорочка тунікоподібного крою. Її шили з суцільного полотнища і носили на випуск. З кінця XIX ст. ввійшли в моду сорочки зі стоячим та відкладним комірами і пазушним розрізом на середині. Одягали білі полотняні вузькі штани — портяниці, а в холодну пору — гачі — суконні штани білого або чорного кольору. Підперізували їх домотканим шерстяним поясом — окрайкою.

Плечовий одяг складався з кептаря, кожуха, сердака, ман-ти. Вони були такого ж крою, як і жіночі, тільки менш прикрашені. Головними уборами служили влітку капелюхи, брилі, а взимку — шапки, клепані, кучми. Чоловічим і жіночим взуттям служили постоли з свинячої або телячої шкіри — виро-б'яки. Чоловіки та жінки взували чоботи, а жінки ще черевики. На Буковині були поширені чоловічі нагрудні прикраси. Доповнювали чоловічий костюм шкіряною сумкою — тобів-кою, палицею або топірцем.


Прикарпаття

Характерною рисою жіночого одягу цього регіону, незважаючи на спільні риси у комплексах, була велика різноманітність за окремими складовими частинами та їх кольором. У минулому майже кожне село відрізнялося від іншого своєрідністю конструкції одягу, вишивки, багатством орнаментальних композицій, їх кольорів.

Сорочки шили короткими, зі стоячим коміром, оздоблювали вишивкою. Поясний одяг складався зі спідниці, запаски, прикрашених вишивкою і тороками. Верхній одяг — це короткі каптани чорного кольору, полотнянки, сіраки, чемерки, кожухи. У різних місцевостях крій кабата і його оздоблення мали локальні особливості. Своєрідним верхнім одягом були мандини без коміра та кишень. Зимовий одяг складався із кожуха з овечих шкір. Найпоширеніший головний убір — хустка, а для підтримання волосся використовували кибалок з лозини. У молодиць відомі полотняні очіпки з дном.

Серед чоловічих сорочок переважали сорочки з прямими уставками, що підперізували широким вовняним поясом. Штани шили з полотна. Верхній одяг — каптани, полотнянки, сіраки, кабати. Взимку носили кожухи, а молодь — короткі кожушки. На голову одягали солом'яні капелюхи, прикрашені стрічками та ґерданами, хутрову шапку.
 

Гуцульщина

Жіночі сорочки були уставкові з призборюванням навколо шиї, довгі — нижче колін. Відомий найдавніший тип поясного жіночого одягу — незшиті двоплатові запаски. На початку XX ст. у побут увійшли спідниці. Жінки носили кептарі, сердаки. Збереглася як обрядовий одяг гугля — плащоподібна накидка з вовняної ворсистої тканини. Взимку носили кожухи, апліковані вовняними нитками.

Дівчата заплітали волосся в косу разом з ниткою, на яку нанизували мідні ґудзики, а всю зачіску оздоблювали квітами. Жінки і дівчата голову пов'язували хусткою, літні жінки — переміткою, рантухом, пізніше — старовіцькими хустками. Жінки Гуцульщини носили багато прикрас: перстені, обручі, чепраги, нашийні прикраси. Доповненням до жіночого одягу були тайстри, дюбанки. Ходили жінки в постолах та чоботах на високих каблуках.

Гуцули носили тунікоподібну, довгу сорочку, одягнувши її поверх штанів. Штани були суконні, кольорові — гачі та полотняні — поркениці. Підперізувалися широким поясом (чересом). Наверх одягали кептар, сердак, які оздоблювали вишивкою. Взимку носили кожухи. Головним чоловічим убором був фетровий капелюх — кресаня, оздоблений різнокольоровими шнурками, бляхами і т. д. Молодь прикрашала кресаню пір'ям, китицями. Взимку носили шапки (клепаню) або шлик з червоного сукна.

Доповненням до одягу були оздоблені топірці, сумки, які набивались плоскими мосяжними ґудзиками.
 

Бойківщина

Жіноча сорочка — безуставкова, з суцільним рукавом і з розрізом збоку, а не спереду, як скрізь на Україні. Обшивка її — зморщена. Порайонні особливості в сорочках виявляються у способі викінчення вирізу горловини, рукавів і в художньо-технічних засобах. Поясний одяг — це білі спідниці, мальованки, підперезані вовняним поясом. Нагрудний одяг — лейбики, куртки, хутрові безрукавки. У XX ст. почали з'являтися кірсетки, оздоблені бісером. Верхнім одягом були кацабаї, сіраки з фалдами. Взимку одягали кожухи, коротші — кожуща. Головні убори відзначаються багатством форм. Дівчата заплітали косу, кінці якої оздоблювали кольоровими стрічками. Очіпки носили на підкладці. Найпоширенішим головним убором були хустки. Основна форма взуття — шкіряні постоли. Жінки прикрашалися скляними пацьорками, коралями, ґерданами, перстенями домашньої роботи.

Чоловічі сорочки бойків мають порайонні особливості: сорочки — з розрізом-пазухою на плечах, уставкові, додільні з довгим розрізом пазухи, комір — стоячий або викладений. В оздобленні переважають чорний та синій кольори.

Поясний одяг — полотняні вузькі штани (портяниці) у поясі зав'язували конопляним шнурком, а в деяких районах — ремінним поясом з двома-трьома пряжками. Взимку носили вовняні штани. Нагрудним одягом були, як і в жінок, лейбики, куртки, камізельки. Старовинний вид суконного одягу — сірак з вставними клинами збоку. Верхній чоловічий одяг на Бойківщині не відрізнявся від жіночого. Взимку носили кожухи.

Головні убори чоловіків — солом'яні капелюхи, які оздоблювались, та шапки. Шкіряні постоли — ходаки — основне взуття бойків.
 

Лемківщина

Жіночі сорочки були безуставковими, короткими, їх називали чахлики, поверх них одягали подолок-спідник. Спідниці носили рясовані в дрібні зборки, поверх — запаску з оздобленням кольоровими стрічками.

На сорочку надягали приталену безрукавку (лейбик). Верхнім одягом служили кожухи і сукняні куртки. Взимку одягали гуньку, сердак або білий кожух до колін, оздоблений аплікаціями. Дівчата ходили з відкритою головою, а заміжні жінки скручували волосся в кибалку, на яку накладали очіпок. Покривались також хусткою. Взували шкіряні ходаки. Деякі відмінності в одязі зафіксовані в селах, що межують зі Словаччиною.

Лемківська чоловіча сорочка була довгою, безуставковою, лляною, з розрізом на плечах і заправлялась в лляні вузькі штани — ночовки. Камізельки мали голубий колір. Носили короткі свити, сукняні темно-коричневі лейбики і чуга-чуганю (інший різновид — гуня-гунька), коричневу куртку і подібний сердак, але значно коротший, та кожухи. Головним убором були влітку фетрові капелюхи, взимку — круглі баранячі шапки.

джерело матеріалу: навчальний посібник | Етнографія України С. А. Макарчук
статус матеріалу:  не завершений
встановлено: 26 грудня 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):