З Гуцульщиною пов'язана частина життя i творчої дiяльностi видатного українського поета, письменника, ученого, громадського i полiтичного дiяча Iвана Франка. Про цей край письменник довiдався ще будучи студентом гiмназiї. А щоб побачити його, 24-рiчним юнаком помандрував сюди в 1880 роцi. Але дiйшов тiльки до Яблунова, де його 4 березня заарештувала австрiйська полiцiя, яка пильно слiдкувала за ним. Ув'язненого спочатку помiстили в камеру мiської Коломийської ратушi, а 5 березня перевели в тюрму Коломийського окружного суду. Тут молодий Франко написав свiй славнозвiсний гiмн "Вiчний революцiонер" високого iдейного i художнього звучання, iншi поезiї: "На судi", "Думи пролетаря", "Ботокуди". Вiд арештантiв з Покуття вiн записував народнi пiснi i приповiдки.

Його звинувачували у соцiалiстичнiй пропагандi i в участi у замасi на вiйта села Москалiвки бiля Косова. Фактично подiї цi мали мiсце. Селяни Москалiвки, брати Фокшеї не захотiли платити податки i зробили замах на вiйта. А що при обшуцi у Фокшеїв були знайденi твори М. Драгоманова, М. Павлика та Iвана Франка, то не тiльки їх арештували, як простих виновникiв, а ще й ув'язнили сестер Михайла Павлика, Ганну i Параску, оскiльки знайшли журнал "Дзвiн" i iншi соцiалiстичнi видання. Однак довести участь Франка в цьому замаху не було пiдстави, i властi обмежились арештом на 3 днi за порушення паспортного режиму. "Президент Коломийського суду прийшов особисто до мене в камеру сказати, що мене визнали зовсiм невинним", згадував пiзнiше Iван Франко.

Iвана Франка було вiдправлено в рiдне село, але вiн 15 червня повернувся до Коломиї з метою поїхати у Нижнiй Березiв. Тут знову полiцiя затримала його через брак паспорта. До того всього поет важко захворiв в готелi. Тут народилися його новели "На днi", "Страшний тиждень". Франко писав так: Я дiстав сильну лихорадку, прожив тиждень дома в дуже прикрих обставинах, вернув до Коломиї, щоб удатися до Геника, написав повiстку "На днi" i на останнi грошi вислав її до Львова, а пiсля жив три днi трьома центами, найденими над Прутом на пiску, а коли й тих не стало, я заперся в своїй кiмнатi в готелю i лежав пiвтора днi в гарячцi i голодi, ждучи смертi, безсильний i знеохочений до життя.

Пiсля довгих поневiрянь i переживань I. Франко нарештi прибув у Нижнiй Березiв i тут в червнi-серпнi 1880 року перебував у вчителя Кирила Геника, лiчачись вiд пропасницi i гуляючи на свiжому воздусi. Про своє перебування в цьому гуцульському селi письменник згадував: В Березовi я майже весь час лежав хворий i не виходив з хати. Старожил С. Стефаник згадував: Франка пам'ятаю добре тодi, як перебував у мене, був ще досить молодим чоловiком, але можна було пiзнати, що вiн небуденний чоловiк. Ходить досить бiдно убраний у вишиванцi. Завжди довго читав. У вiльний час ходив на ниву, сiдав бiля робiтникiв i просив, аби спiвали, а вiн записував. Франко з братом (Кирилом Геником В. Г.) мали багато книжок... книжок була добра фiра... Його i брата дуже не любили попи. I лише деякi селяни з Франком i братом говорили i то крадькома вечорами. В цей час Франко написав оповiдання "На вершку", записував пiснi, приповiдки, якi пiзнiше використовував у своїх статтях i публiкацiях.

I знов коломийський староста почав переслiдувати письменника, етапом привiв до Коломиї, шукаючи будь-якої причини, але вiдпустив, не маючи доказiв. I хоч Франко повернувся до Геника, але довго не був тут i 23 серпня 1880 року повернувся у рiдне село.

Крiм Нижнього Березова Iван Франко бував у Косовi, де зупинявся у хатi М. Павлика, а потiм в гуцулiв Печенюка та Ткача, Петра Джуранюка. Старожил Кременюк згадував: В цi днi до Джуранюкiв заходило багато людей. Але зустрiчалися з ними Франко i Павлик таємно. Пiд час зустрiчi мене посилали на вулицю. I я слiдкував, чи не йде хто з жандармiв. I саме тут щаслива доля звела Франка з визначним знавцем етнографiї Гуцульщини Володимиром Гнатюком, який запропонував переїхати до нього в Криворiвню на вiдпочинок в лiтнiй перiод. Тут Франко зустрiчався з сестрою Павлика Ганною.

Криворiвня ” мальовниче гуцульське село стало улюбленим мiсцем вiдпочинку Iвана Франка. З ним пов'язанi яскравi сторiнки зустрiчей Каменяра з видатними дiячами науки i культури українського народу. В. Гнатюк влучно Криворiвню називав "українськими Афiнами".

Щороку в лiтнiй перiод, починаючи з 1900 року, Iван Франко приїжджав у Криворiвню, включно до 1914 року, за винятком 1905 i 1908 рокiв. Чим приваблювала титана думки ця оселя? По-перше, мальовнича мiсцевiсть, чисте повiтря, шумний Черемош позитивно впливали на письменника, заспокоювали нервову систему, давали стимул до його творчостi. По-друге, саме тут збиралися на вiдпочинок такi корифеї української культури як Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Гнат Хоткевич, Володимир Гнатюк та багато iнших письменникiв, композиторiв. По-третє, звiдси Франко мiг робити далекi екскурсiї в iншi гуцульськi села з метою вивчення народної творчостi, зустрiчей з мiсцевими гуцулами. Франко сам признавався, що Криворiвня - це мiсце, де менше шуму, грому, бiганини, яке напувало душу спокоєм, тихою красою.

Спочатку Iван Франко жив у гуцула Проця Мiтчука-Цiлюка на правому березi Черемоша, а з 1906 року родина Каменяра вiдпочивала у вiдомого рiзьбяра Василя Якиб'юка. Тут на розмови збиралися всi вiдомi дiячi культури; в бiографiчнiй лiтературi зафiксовано далеко не все. Про що говорили цi видатнi люди? В першу чергу, обговорювали тогочаснi лiтературнi процеси, напевно, iшла мова про тяжку долю гуцулiв.

З Криворiвнi Iван Франко часто робив подорожi у сусiднi села з метою вивчення народної творчостi, пам'ятних мiсць антифеодальної дiяльностi опришкiв та їх ватажка Олекси Довбуша, уважно знайомився з важким життям гуцулiв. Вiн бував у Жаб'ї, Горiшньому Ясеновi (тут було поштове вiддiлення), приїжджав до Буркута на зустрiч з Лесею Українкою (липень-серпень 1901 р.), гостював в Головах з В. Гнатюком у вчителя Л. Гарматiя, був у Кутах (серпень 1905 р.). Часто навiдувався до Довгопiлля, де був ще студентом влiтку 1884 р., а потiм в 1898 р., звiдки писав в листi 8 серпня 1898 р. до А. Кримського: Я живу тепер на селi, в горах Гуцульщини, бажаю трохи вiдпочити, а надто маю чимало роботи. I дiйсно, вiн записав тут вiд гуцула Андрiя Освiцiнського багато фольклорного матерiалу про ватажка опришкiв Мирона Штолюка i жорстокого утихомирювача народних месникiв Герлiчку та його помiчника Юриштана. Цi матерiали згодом опублiкував в Етнографiчному збiрнику. Бував Франко на полонинi Глистоватiй (1898 р.), яку не встиг описати.

У вiльний час ходив з дiтьми по лiсах, збирав гриби, ловив рибу, особливо пструги, i постiйно записував фольклор. Багато вiн записав вiд мiсцевої жительки Марiї Бурачинської та її сестри, сам спрямовував їх на збирання фольклорно-етнографiчних матерiалiв. Увагу Каменяра завжди притягали печери i скелi Довбуша, розповiдi про опришкiв, Штолюка, керiвника селянського руху Лукiяна Кобилицю. "Ходили ми до Довбушевої печери", згадувала дочка Ганна Франко, "де колись Довбуш-розбiйник-оборонець i месник покривджених, герой багатьох оповiдань i пiсень ” закопав свiй великий скарб. Ми йшли вузькими стежками, переходили високi гори i темнi провалля, минали бурхливi потоки i гiрськi озера, що таємно i зловiщо виблискували до мiсяця з-помiж високих смерек. Коли ми прийшли до славних печер, були змученi i голоднi... Тато ще довго сидiв з вiвчарами, слухаючи їх оповiдання. Повернувшись з Криворiвнi, тато привiз багато нових планiв i з вiдновленою енергiєю брався до працi.

Багата на народну творчiсть i екзотичнiсть Гуцульщина надихала Iвана Франка на новi твори. Саме тут вiн написав чимало оповiдань, готував етнографiчнi матерiали, вiв широку кореспонденцiю, займався перекладацькою дiяльнiстю, ретельно читав газети, журнали, книги, цiкавився полiтичним життям, написав передмову до своєї збiрки "Добрий заробiток", ряд оповiдань.

джерело матеріалу: [власна стаття]
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 04 січня 2006 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):