"Всевишній Господи! Не дай забуття, ні днесь, ні завтра, ні потім, допоможи втримати в пам'яті всі красоти краю, Бескидів, наших багатих, цілющих, чистих вод у ріках Бистрому Попраді, Сяні...

Не дай Боже забути звичаї свої, говірку співучу, бійканки, співанки, забави і вечірки в дні свят і в дні робіт!.."
 
Ці рядки взяті із вже відомої в світі "Молитви лемкині" Катерини Русин, винесені в заголовок цієї передмови не випадково. Адже на очах ще не старої, але вже досвідченої жінки відбулися воістину історичні події.

Потребувалось прожити 50 років, щоб появилась її книга "Обереги Бескидів". Книга про Лемківщину, про життя Бескидських лемків - одну із гілок українського національного суцвіття, народ, який волею жорстокої руки вирвано із корінням від своїх рідних земель і депортовано в Україну 1946 року внаслідок операції "Вісла".

Авторці книги "Обереги Бескидів" в 1946 році було 8 років. Це занадто мало, щоб щось осмислювати тоді, але це достатньо, щоб запам'ятати чарівні Бескиди і страшний бій під Струбовиськом, а потім - виселення, плач і молитва лемкинь, їх страх перед тим, що буде далі, на іншій землі.

50 років - достатньо часу і досвіду, щоб осмислити все про Лемківщину, задуматись і відповісти на сакраментальне питання: хто ми? звідки ми? чому ми тут, на Бойківщині? Хоч Батьківщина наша там, на Лемківщині. Час, який не притупив бажання лемків побачити свою рідну землю, незабутні Бескиди, поля, ліси, ріки... Час, який доказав, що лемки вистояли як народ, зберегли свої традиції і звичаї, зберегли духовні скарби, які живлять і збагачують душу, передають молодим мудрість поколінь, роблять навколишній світ добрішим.

джерело матеріалу: Обереги Бескидів, Катерина Русин, МПП Таля, смт. Брошнів, 2000р.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 05 червня 2011 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):