Проекти сценічного вбрання за мотивами лемківського народного костюма (прикраси: кризи, ґердани, стрічки-"басамудки"; убори голови — солом'яний бриль, хустина, стрічки)
Народне мистецтво, в тому числі прикраси, засвідчують про своєрідність та самобутність вживання лемків у конкретне природне середовище, вироблення власного світовідчуття та світовідношення.

Воно віддзеркалює ряд складних історичних нашарувань і різноманітних культурних впливів народів, в оточенні яких доводилось весь час проживати,— поляків, словаків, чехів, угорців та інших. Однак, окремі запозичення ніколи сильно не впливали на розвиток основних і видів мистецтва, доказом чого є народний костюм і традиційна система його оздоблення.

Особливості костюма лемків виявляються у структурі матеріалів, покрої, орнаментиці, колориті, у способі поєднання компонентів та системі доповнень, зокрема прикрас. Засобом емоційної виразності в ансамблі костюма , виступали відносно небагаточисленні, зате самобутні і прикраси, в яких звучали архаїчні пласти мистецької культури українського народу.

До системи оздоблення костюма лемків відносять прикраси шийні, нагрудні, вушні, для пальців рук і для голови.

Поширеними шийними оздобами костюма чоловіків та жінок були вузькі плетені шалики та шовкові хустини, які пов'язували на шию під комір сорочок. Такі шаликові прикраси зустрічаються лише у лемків та їх західних сусідів-словаків, поляків, чехів.

Комплекс нагрудних прикрас у лемкинь був різноманітним і відносно типовим. Функцію нагрудних прикрас жінок виконували різноманітні стрічки, традиційні намиста з коралів (природних і штучних) — від п'яти та більше низок, а також скляних намистин білого ("мішурні") та червоного ("каленька") кольорів. Своєрідну групу прикрас складали ґердани та комірці-кризи. Дівчата-лемкині оздоблювали різноманітними стрічками не лише голову, як і більшість дівчат-українок, але й груди та спину. Стрічки "басамудки", "стужки", вив'язували спереду бантиком, скріплюючи під шиєю комірці, або прив'язували до країв намиста і спускали по спині. Таким чином вони композиційно доповнювали групу декоративних стрічок по низу спідниць та фартухів, виконували функцію оздоблення і кріплення. Комірцеві стрічки були вузькими і здебільшого червоного кольору, намистові — широкими, гладкими або орнаментованими рослинним декором. У Горлицькому повіті наприкінці XIX ст. дівчата прив'язували до коралів стрічки "басамудки", одягаючи поверх них безрукавку так, щоб з-під неї виглядали кінцівки стрічок. В інших місцевостях намистові стрічки опускали по спині безрукавки-"горсета". Окрему стрічку прикріплювали спереду посередині до коралового намиста, а з обох боків опускали на груди складені навпіл стрічки "засівки". Таким чином, такі варіанти оздоблення шиї, грудей та спини стрічками творили своєрідний комплекс прикрас.

 

Світлини із книжки: Лемківщина - історико-етнографічне дослідження у 2-х т.
У будні, крім коралового намиста, лемкині вдягали під комірець скляні "пацьорки", що складалися з дрібних намистин, (під перли) у кілька низок (три-сім). Скляне намисто у поєднанні з коралами, "басамудкою" та хрестиком, який виступав акцентом у цій масі прикрас, становило разом до п'ятнадцяти низок. Так, зокрема, прикрашались жінки в околицях Сянока.

Своєрідним композиційним акцентом у жіночому костюмі лемкинь виступали прикраси із різнокольорового бісеру — ґердани та кризи. Це — намиста у вигляді вузької стрічки або широкого заокругленого мереживного комірця, які виплітались із дрібних кольорових намистинок бісеру на волосяній або шовковій основі, орнамент і колір яких гармоніював із вишивками та декоративними нашивками на одязі. Лемківські комірці-кризи були ширшими від подібних бісерних прикрас бойкинь та подолянок. За формою вони нагадували "мониста" росіянок із Воронезької губернії та мордовські "кирганьпірфи". Завширшки до 20 см кризи лемкинь вкривали плечі та груди, створюючи досить яскраву декоративну пляму з розкиданими кольоровими ромбоподібними фігурами на червоному тлі. Орнаментальні взори компонувалися на трьох смугах різної ширини. Верхня смуга, завширшки 1,5-2 см, наче комір-стійка, щільно прилягала до шиї, винизувалась "у хрестик" дрібним ромбоподібним орнаментом. Середня, основна смуга, завширшки 8-12 см, нанизувалась "в косу клітку" великими ромбоподібними фігурами, які чергувалися з дрібнішими мотивами ("великі саморіжки", "малі саморіжки"). Третя смуга, остання, утворювалася з кількох різноколірних "півкіл", "кривульок" з мотивами хвилястих та ламаних ліній. Завершувалась криза підвішеними намистинками "підвісками", завдовжки 1-2 см.

Малюнок широких криз та вузьких ґерданів — виключно геометричний, дуже чіткий, ритмічний, з чергуванням великих і малих мотивів, здебільшого ромбоподібного характеру. Давній геометричний орнамент із мотивами магічного значення з часом перетворився в орнаментовану декоративну оздобу, досить яскраву в кольорі. Найпоширенішими мотивами лемківських криз є: ромби різноманітних варіацій (віконце, саморіжок малий і великий, ромб із ріжками, баранячі роги, барани, рожа та ін.), квадрати, трикутники, прямі та ламані лінії, зиґзаґи, хрестики та крапки. Орнамент лемківських криз великий та відносно нескладний, у колориті насичений та контрастний з перевагою червоного, колись оберегового кольору, який добре гармоніював із вишивками сорочок. У деяких місцевостях, зокрема в с. Лісько, жінки носили бісерні прикраси двох форм: бісерні вузькі стрічки-гердани та мережані комірці-кризи. У дні посту та трауру лемкині не носили прикрас, а якщо й одягали, як зазначає дослідник Ю.Тарнович, то лише темних (чорних, фіолетових) кольорів.

Вушні прикраси-сережки — лемкині практично не носили, зрідка зустрічалися в комплексі прикрас досить прості кульчики — у вигляді металевих кілець або півмісяця.

Прикрасами пальців рук були персні у формі широких обручок, оздоблених рито- ваним орнаментом, або персні з камінцями чи скельцями. Вдягали на палець здебіль-шого по одному персню, рідше — по два (на вказівний та середній).

Прикрасам голови та зачісці лемкині надавали більше уваги. Типовими зачісками було підстригання волосся на скронях та закручування його у кучері. У деяких місцевостях дівчата у свята не заплітали волосся, розділяли його на прямий або косий поділ, вільно опускаючи на спину. Особливість цієї зачіски у лемкинь полягала в тому, що волосся мало повністю закривати вуха, вкладаючись при цьому валиками, які оздоблювали квітками "брошками".

У будні лемкині, як і загалом українки, заплітали волосся в одну косу, оздоблюючи її кінці стрічкою червоного або блакитного кольорів. У деяких місцевостях Лемківщини дівчата заплітали волосся у дві коси, укладаючи їх на потилиці навхрест і прикрашаючи квітами.

Особливої уваги заслуговують весільні прикраси голови молодої — віночки. Це свого роду витвори малої пластики складної конфігурації зі застосуванням різноманітних за фактурою матеріалів. Одночасно це — багатошарова композиція, до якої входили стрічки, обручик, два вінки та "парта". На голову молодої накладали спочатку обручик, обплетений стрічками, декорованими бісеринками. Важливим при цьому було звисання над чолом молодої мережаних бісерних "зубчиків". Зверху — віночок із штучних квітів, листочків, металевих леліток та намистинок, які прикріплювали до пружинок "дробинок", що при русі голови забезпечували їх шелестіння та коливання. На цей віночок зверху ще прикріплювали більший, барвінковий, який був не лише прикрасою, а й забезпечував функцію оберега, символізував вічність коханя у весільній обрядовості українців. До нижнього вінка зі спини прикріплювали "парту" (прямокутної форми полотнище із цупкої набивної або оздобленої намистинками тканини) і стрічки, завдовжки до нижнього краю спідниці. Поверху нижніх стрічок обома краями чіпляли зігнуті, наче петельки стрічки "засівки", якими покривали плечі. Така прикраса голови, як вінок нареченої, виступала своєрідним акцентом у ансамблі весільного вбрання, надаючи йому монументальної величі, святковості та врочистості.

Загалом, прикраси в одяговому комплексі лемків, який виділявся виразним об'єм-но-просторовим звучанням, виступали емоційним заспівом, композиційно організовуючи елементи костюма. Особливо це стосується поширених нашийних прикрас - криз. Саме вони були змістовним центром лемківського костюма завдяки своїй формі, характеру та ритміці мотивів, насиченим і контрастним кольорам. Відносно ніжна вишивка рукавів сорочки, делікатний ритм смуг на камізелі і спідниці, стрічки в голові композиційно підпорядковувалися, гармонійно узгоджувалися з прикрасами. Перевага білого кольору полотнищ з невеликою кількістю вкраплення кольорів інших тканин, із дрібним їх декоруванням призбируванням, вишивкою та нашивками надавало костюмові лемкині відносної легкості, піднесеності, лаконічності і підкреслювало мажорне звучання самих прикрас.

джерело матеріалу: Лемківщина - історико-етнографічне дослідження у 2-х т., Т. 2, Духовна культура - 420 ст.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 01 травня 2011 року






Коментарів (1)

  1. yudy restrepo в 17.05.2016
    gracias por tantas maravillas

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):