Чи чули ви, добрі люди, як звони звонили?
Тоді ж мого товариша в Белесені ймили.
Ні в'ни его не рубали, ані его вбили —
Прийшли пани з Вишейова, у Вишеїв взєли.
Сіли пани коло стола та стали писати:
"Чи давно ви, легіники, пішли розбивати?" —
"Ой уже рік, паші панки, й чотири неділі".—
"Але ж бо сте напрятали сороківці білі?" —
"Ой є того, наші панки, много товариства,
Як у лісі в Медоборі букового листя".
Ой вивели Насієнка, хотіли губити —
Ой укляла Насійчиха, стала говорити.
Ой укляла Насійчиха, стала присягати:
"Не піде мій Насієнко нікди розбивати".
Закукала зозуленька ой під черленицев:
Поховали Насієнка та під шибеницев.
"Стерегла-м тя, Насіенку, від огня, від води,
Не могла-м тя устерегти від сеї пригоди!.."

джерело матеріалу: Збірник Ходили Опришки, Іван Сенько
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 13 червня 2006 року