Про Баюрака я чув у Вигоді. Розповідали, що дуже був красний леґінь, дуже його молодиці любили.

Коли пани зловили його і присудили до страти, то жони, які знали Баюрака, написали до царя, аби не страчували такого файного легіня, бо як то зроблять, то всі жони будуть неділю постити на голову царя.

Цар був богобойний, боявся, що постами нашкодять йому, і дав розказ не страчувати Баюрака. Та той розкаа прийшов запізно, коли папи уже стратили опришка.


ФЛОЯРА БАЮРАКА
Із Довбушем ходило дванадцять легінів. Коли Дзвінчук убив Довбуша, то пани осміліли і повели військо проти його побратимів. Наскочило військо на стаю, де ночував Баюрак. Вергся в один бік — вояки, вергся в другий — вояки, вергся в третій бік — а йому по ногах шарах. Впали на пораненого Баюрака, зв'язали і відвезли до Коломиї, де присудили йому шибеницю.
— Що хочеш наостанку? — зазвідали.
— Принесіть мені флояру.

Коли везли його до шибениці, то дуже красно грав на флоярі. Усі люди плакали. Не знаю, де та флояра поділася. їй би місце у музеї.

джерело матеріалу: Збірник Ходили Опришки, Іван Сенько
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 30 квітня 2006 року