У давнину на Верховині, недалеко від Синевирської Поляни, жив опришок Биба. Побудував собі дім, і все в тому домі було із каменю: величезна брила була столом, менша — стільцем, а спав опришок на великій плиті, кладучи під голову великий круглий камінь.

Жив Биба в своїм домі тільки вдень, а вночі ходив на розбій: грабував багачів, панів. А золото носив у печери. Таких печер Биба мав дванадцять, а в кожній було дванадцять бочок, і всі опришок наповнив золотом.

За те, що Биба лише зносив золото у бочки, а не роздавав його бідним людям, щастя відвернулося від нього. Викопав він тринадцяту печеру, зробив і поставив у ній дванадцять бочок, і щоб їх наповнити, надумав пограбувати графський палац. А той палац сторожили пси й озброєні слуги. Там опришка зловили.

Страшною була смерть Биби: його зв'язали в клубок і пустили з полонини до звору.

джерело матеріалу: Збірник Ходили Опришки, Іван Сенько
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 10 березня 2006 року