Фотографія із посібника "Етнографія України" С. А. Макарчук
З середини XIV ст. на Північній Буковині існувало окреме територіальне об'єднання — Шипанська земля, назва якої походить від адміністративного центру Шипанці. Незважаючи на те, що Північна Буковина тривалий час підпорядковувалася Молдавському князівству, молдавський уряд визнавав Шипанську землю як окрему адміністративну одиницю з відповідними етнічними особливостями й особливим політичним статусом. Тільки з середини XVI ст. вона була повністю включена до Молдавської держави. У 1498 р. до Молдавського князівства було приєднане Покуття, а Чернівецький і Хотинський повіти, що виникли на колишній Шипанській землі, отримали назву Буковина (від букового лісу). Молдавське князівство разом з Буковиною у 1514 р. загарбала султанська Туреччина. Впродовж кількох століть Північна Буковина знаходилася під гнітом османських завойовників. Отже, молдавани й українці, незважаючи на відмінні етнічні особливості, були не тільки сусідами за територією проживання, а спільно боролися проти іноземних поневолювачів.

З XVI ст. молдавани цілими селами втікали на Україну, рятуючись від феодального й національного гніту Османської імперії. В цей неспокійний час закладалися основи тісних українсько-молдавських зв'язків, освячених спільною боротьбою проти національного гноблення з боку Туреччини, польської шляхти і російського царизму.

У XVIII ст., коли за австро-турецькою конвенцією 5 травня 1775 р. Північна Буковина стала володінням Австрії під офіційними назвами "Буковинський дистрикт", "Чернівецький генералітет", "Галицький прикордонний генералітет", тут оселилися німці, угорці та ін.

Молдавське населення України має оригінальний фольклор, пісенну й хореографічну культуру, народний костюм, звичай і т. д. Законодавство України гарантує молдаванам та іншим народам можливості розвитку національної мови й культури. У Чернівецькій і Закарпатській областях діють радіо- і телепередачі молдавською мовою, працює 350 етнографічних колективів.

Надзвичайно багато спільного з українською культурою і побутом зафіксовано в архітектурі молдавського села. Клуня, відкритий тік, дво- і трикамерне житло наслідують український тип забудови. На Буковині давно відомі типові зрубні хати, турлучні, глинобитні, саманні або кам'яні, дво- і трироздільні (хата - сіни - комора). Під впливом природних умов молдавське житло на Буковині, як і українське, мало двосхилий дах.

У південно-західній частині Чернівецької області (найбільше — Глибоцькому районі) проживають румуни. Румунське населення у цій області становило 10 %. Це 67 % усіх румунів, що живуть на Україні. Румунське населення є на Закарпатті. Майже 70 % проживає в селі, більшість з них зберегли рідну мову.
Фотографія із посібника "Етнографія України" С. А. Макарчук
Почали оселятися румуни серед українців ще в XIII ст. Це були, як правило, вихідці Західної Валахії (Марамуроша) і Південної Трансільванії. Вони потрапляли на територію Північної Буковини, Закарпаття, землі сучасного Тячівського і Рахівського районів. У XIV ст. тут виникли нові румунські поселення. На Україні народився відомий румунський письменник, громадський діяч і просвітитель румунського народу XIX ст. Георге Асакі, котрий частину життя провів на Буковині.

 


джерело матеріалу: навчальний посібник "Етнографія України" С. А. Макарчук
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 5 лютого 2005 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):