Фото із архіва видавництва Карпати, 1984 рік
З другої половини XIX ст. у зв'язку з розвитком фабрично-заводського виробництва багатьох предметів домашнього вжитку та сільськогосподарського реманенту виготовлення виробiв самими селянами скорочується. Разом з тим звужується сфера застосування різьблення по дереву, особливо на Гуцульщинi. Наприкiнцi XIX ст. поширюється виготовлення на продаж дрiбних виробiв з дерева, у яких важливе було не вжиткове значення, а декоративне, художнє. Гуцульська рiзьблена орнаментика в цей час поєднюється з iнкрустацiєю i має переважно геометричний плоский характер; якщо в рисунках виробiв i спостерiгаються елементи рослинного орнаменту, то вони настiльки геометризованi, що втрачають вигляд рослини.

Внаслiдок таких умов з'являються в досліджуваний період талановиті народнi майстри з рiзьблення дерева, обробки металу, шкiри, вовни i глини. Сьогоднi, оглядаючи цi вироби декоративно-ужиткового мистецтва, як експонати, в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини, Львiвському музеї етнографiї i художнiх промислiв, iнших музеях, дивуєшся, як пiд руками гуцульських рiзьбярiв, гончарiв, мосяжникiв, ткачiв, вишивальниць народжувались тi самобутнi мистецькi твори, художня цiннiсть яких широко вiдома в свiтi. Творцi прекрасного ужиткового i декоративного мистецтва вiками знаходились в полонi темряви i злиднiв, терпiли поневолення i жорстоку експлуатацiю. Та наперекiр злидням гуцули творили своє яскраве, глибоко хвилююче, сповнене оптимiзму, зачароване мистецтво.

Художнi дерев'янi вироби один з найдавнiших видiв мистецтва Гуцульщини, яке по праву називають колискою різьблення. Початок йому дала родина Шкрiблякiв з села Яворова, а точніше першим талановитим різьбярем став Юрiй Шкрiбляк (1822-2882), якого з любов'ю називали односельчани Топориком. Вiн не мав багато ґрунту, а тому мусив жити з промислу, якого навчився у батька, але перевершив його мистецькою досконалістю. Свої вироби миски, особливо рахви i баклаги, цукерниці, пляшки, декоративні тарелi, барильця, скриньки, топiрцi оригiнальнi за формою прикрашав орнаментальними мотивами (iнодi інкрустовані металом i баранячим рогом).

Його мистецтво продовжили сини Василь(1856-1926), Микола (1858-1920) i Федiр (1859-1942), якi оздоблювали свої твори плоским рiзьбленням та iнкрустацiєю металом, бiсером, рiзнокольоровим деревом. Художня творчiсть Шкрiблякiв була такою багатогранною, що серед їх творiв не можна знайти однакових нi за формою, нi за способом художнього оздоблення.

Майже одночасно з Шкрiбляками прославилися Яворiвськi рiзьбярi Петро (1868-1928) та Юрiй Гондураки, якi виготовляли декоративнi тарiлки, скриньки, та iншi вироби, оздоблювали їх рiзьбленням на глибокому цьокованому тлi i зрiдка інкрустували дерево бiсером та металом. А в селi Бiлоберiзка майстерно різьбив iнший майстер Семен Тинкалюк (1844-1944).

На мистецьких традицiях династiї Шкрiблякiв розвивали своє мистецтво наступнi поколiння талановитих рiзьбярiв. Вони збагачували народний орнамент новими елементами та композицiями, впроваджуючи новi прийоми художньої обробки дерева, все частiше застосовували рiзноманiтну iнкрустацiю. Це були Iван (1867-1936) i Василь (1881-1841) Якиб'юки з Криворiвнi та Микола Медвiдчук (1880-1940) з села Снiдавки на Косiвщинi100.

Вiдомим рiзьбярем на Гуцульщинi був Iван Семенюк (1867-1950) з села Печенiжина, один з органiзаторiв Школи дерев'яного промислу в Коломиї. Вiдомi його вироби (скриньки, тацi) прикрашенi плоским рiзьбленням та інкрустацією деревом i бiсером. Вони неодноразово експонувались на виставках у Львовi, Коломиї (1912), Стрию (1909).

Вiдомим майстром різьблення, випалювання й iнкрустацiї на деревi, карбування на металi був Василь Девдюк, що перейняв це ужиткове мистецтво у свого батька. Вiн виготовляв предмети домашнього вжитку, меблi, портрети, рами, декоративнi прикраси для iнтер'єрiв (скриньки, фруктовицi, полицi, сувенiри i т. д.).

На початку XX ст. були вiдомими iншi гуцульськi рiзьбярi, такi як Василь Турчиняк (1864-1939), талановитий будівничий i майстер рiзьблення по дереву I. Г. Дудчак (1884-1957), який прикрашав свої роботи рiзьбленням та інкрустацією з кольорового дерева й металевих цвяшкiв, та багато iнших.

Не можна не згадати, що на Гуцульщинi здавна славилися не лише вiдомi бондарi, теслi, але й такi майстри, якi чудово рiзьбили для домашнього i культового вжитку дерев'янi вироби. В основнiй масi їх прізвища не дiйшли до нашого часу. Взяти хоча би царськi врата iз церкви села Космач Богородчанського району, якi експонуються сьогоднi в iсторико-архiтектурному музеї села Маняви. Вони талановито виконанi народним різьбярем з села Росiльної. Про це свiдчить напис на вратах такого змiсту: "Рукодiятель Мiхал Писарчук Росулнянсзький 1855 года".

джерело матеріалу: [власна стаття]
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 5 січня 2006 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):