— Звідки, Ясю?
— З-за Дунаю.
— Що там чути в нашім краю?
— Ой там ляхи наступають
Та й канони підтягають.
Пішли ляхи на три шляхи,
А татари — на чотири,
А татари — на чотири,
А козаки гору вкрили.
Під тов горов коник стоїть,
Під коником козак лежить,
В правій руці меч тримає,
А з лівої кровця грає.
Над шов кровцев ворон кряче,
Над козаком мамка плаче.
— Не плач, мамко, та й не тужи,
Порубали, та й не дуже.
А головку начетверо,
А серденько нашестеро,
Білі руки на три штуки,
Білі ноги на батоги,
Білі пальці на кавальці,
Біле тіло, як мак дрібно.
Возьми, мамко, піску жменю,
Та й посій го по каменю.
А коли той пісок зійде,
Тогди твій син з войни прийде.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):