Візьму шабелину, візьму шабелину
Під праве рам'я,
Піду до дівчини, піду до єдини,
Може втішиться.
Прийшов я до неї, прийшов я до неї
Та й став на ґанку:
— Ой вийди, дівчино, ой вийди єдина,
Перша коханко!
Ой вийшла дівчина, ой вийшла єдина,
Якружевий цвіт,
Ручки заламала, ревно заплакала,
Змінив їй ся світ.
— Чого, дівча, плачеш, чого, дівча, плачеш,
Чого ти сумна ?
— Як ми не плакати, як не сумувати,
Не буду твоя.
Ой ти підеш горов, ой ти підеш горов,
А я долинов,
Ти зацвитеш ружев, ти зацвитеш ружев,
А я калинов.
Перед тобов будуть, перед тобов будуть
Шапки здоймати,
Мене сиротину, зраджену дівчину
Не пізнавати.
Тобі будуть люди, тобі будуть люди
Руку давати,
Мене сиротину, зраджену дівчину
Всі обминати.
Як буду вмирати, як буду вмирати,
То скажу собі
Золоті нумера, срібні політера
Вписать на гробі.
Хто вміє читати, хто вміє читати,
Най прочитає:
«Любе закохання, гірке розлучання
Тут спочиває».

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):