Віє вітер, віє буйний, віє-повіває,
Сидить козак на могилі та й вітру питає:
— Скажи мені, буйний вітре, де козацька доля,
Де фортуна, де надія, де слава і воля ?
— Скажу тобі, козаченьку, скажу, бо я знаю,
Твоя доля козацькая в зеленому гаю.
Твоя доля затоптана сивими волами.
Ой став козак та й заплакав гіркими сльозами.
— Породила мене мати темненької ночи,
Дала мені стан хороший та й чорненькі очи.
Породила мене мати раненько в неділю,
Дала мені лиху долю, де я ї подіну.
Було мені, моя мати, краси не давати,
Було мені, моя мати, щастя-долю дати.
Лиху долю ні продати, ані проміняти,
Лишень треба з лихов долев свій вік коротати.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):