У саду вишенька, за садом ліщина,
Любив я дівчину і мене дівчина,
Любив я дівчину три літі,
Тяжко її взяти на світі.
З'їздив я коника, з'їздив я другого,
— Скажи ми, дівчино, чи буде що з того,
Чи буде що з того, ой чи ні,
Най не в'яне серденько в мені.
Ой надворі видно, надворі видненько,
Ой вийди, дівчино, ой вийди, серденько.
Ой вийди, дівчино-розмово,
Заговори до мня хоть слово.
— Ой рада би-м вийти, та ся бою роду,
А щоби не було між нами заводу,
Бо в мене посагу не буде,
Возьмуть мене люди, з чим буде.
— Молода дівчино, не кажи ми того,
Я тобі за посаг не скажу нічого,
Бо ти в мене посаг самая, Як на небі зоря ясная.
— Ой ти тепер кажеш, що я зоря ясна,
Потім мені скажеш, що-м доля нещасна,
А як ти не скажеш, то мати,
Ліпше мене бідну не брати.
— Ой що мені мати має вповідати,
Як я тебе люблю тайтя хочу взяти,
Хоть би-м тебе любив, не любив,
Мені тебе Господь присудив.
— Молодий козаче, файна твоя врода,
Тепер ти так кажеш, потий я молода,
А як, не дай Боже, недуги,
Будеш ся дивити на других.
Скарай мене, Боже, на души й на тілі,
Як я щось помислю в непотрібнім ділі,
Скарай мене, Боже, і зараз,
Як я щось помислю не в гаразд!

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):