Пропала надія, забилося серце,
Заплакали очі мої,
Любив я дівчину і то ся минуло,
Тяженько на серці мені.
Якби вона знала мою любов щиру,
Вона б не кидала мене,
Любила б, кохала, як мати дитину,
І серце віддала б своє.
Мила спацерує, з другими жартує,
Я думку думаю собі,
Що ми ся любили, дарма ся кохали,
Тяженько на серці мені.
Сиджу на крісельци, дивлюся в віконце,
Зриваю оченька за ним,
Бо ми ся любили, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як дим.
Ох, Боже мій, Боже, чого-с сиротину
Так блудом по світу пустив?
Не прийми до царства того поганина,
Що мою дівчину любив!

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):