Понад синє море, понад беріженьки їхали на
конях щось три козаченьки.
Один козак каже: рибка в морі грає,
Другий козак каже: дівча потопає,
Третій козак каже: як Бог дасть, так буде,
А я цю дівчину рятувати буду.
— Рятуй мня, козаче, рятуй мня молоду,
Дістанеш за мене файну нагороду:
Від батенька мого — коня вороного,
Від матінки мої — полотна лянного.
— Не хочу, дівчино, нагороду брати,
Лиш тебе я хочу за дружину взяти.
— Волію, козаче, в Дунаю втонути,
Як тобі я маю за дружину бути.
В Дунаю утону та й з Дунаю сплину,
Як піду за тебе, навіки загину.
Втонула дівчина, втонула хороша,
Лишень виплинула русявая коса.
Втонула дівчина, утонула ладна,
Лишень виплинула фустинка відвабна.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):