Ой зацвила рута зелененька,
Чогось моя дівчина сумненька.
Ой сумненька, головка ї болить,
Бо ї милий до другої ходить.
Ой най ходить, не буде ходити,
Як я стану чар-зілля варити.
Та й піду я у ліс на розпуття
Та наломлю зеленого пруття.
Вопівночи буду го носити
Та й ним стану три річки гатити.
— Я до річки, річка загачена,
Я до любки, любка засмучена.
Я до любки та й до Пхати,
А вна дає крісельце сідати.
Та не встиг я на крісельце сісти,
А вна дає на тарели їсти.
Ой узяв я крильце та й реберце,
Щось стиснуло у грудях за серце.
Вийшов козак, коло коня в'ється,
А дівчина в віконци сміється.
— Ой не смійся, дівчино, не смійся,
Бо я в тебе цих чарів наївся.
— Ой не в мене, козаче, не в мене,
Ти напився на солодкім меди,
Бо у мене чари не такії,
Біле личко, очка чорненькії.
Як ти буде серденько в'ївати,
Будеш знати, як другу кохати.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):