Ой зацвила калинонька в лузі,
Чогось моя головонька в тузі.
Ой у тузі, щось вона міркує,
Що мій милий дома не ночує.
А звечора до другої ходить,
А впівночи додому приходить,
Та й на мою постільку лягає,
Тайд мені ся плечима вбертає.
— Ой відсунься, негідна, від мене,
Бо в мене є ще краща від тебе!
— Най їх буде двадцять і чотири,
Я найперша межи всіма ними.
Бо ми вбоє до слюбу ставали,
Одному-смо Богу присягали.
Хто цю буде присягу лотити,
Того буде Господь Бог судити.
Хто цю буде присягу ламати,
Того буде Господь Бог карати.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):