Ой вербо, вербо, вербо зелена,
Чом з тебе листя спадає?
Туга на серці, туга на моїм,
Бо милий десь від'їжджає.
— Ой де ж ти їдеш, мій милесенький,
Ой де ж ти від'їжджаєш,
На кого мене тепер лишаєш,
На кого мене лишаєш ?
Ой коби мені крильця дістати,
Коби зозулею стати,
Полетіла б я по всьому світу
Свого милого шукати.
Ой лечу гору, ой лечу другу,
А миленького не бачу,
Ой сяду-впаду в вишневім саду,
Сама я гірко заплачу.
Ой сіла-впала в вишневім саду
Та й стала гірко плакати.
Ой вийшла мати в сад води брати
Та й стала розпитувати.
Ой вийшла мати в сад води брати
Та й свого сина питає:
— Що за пташина, що за пташечка
В саду вишневім літає?
— Тоне пташина, то не пташечка
В саду вишневім літає,
То Марусенька чорнобривенька
Свого милого шукає.
— Ой а як же то та й Марусенька,
То нехай іде до хати,
Є того цвіту по всьому світу,
Немає чого плакати.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):