Ой у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ламала,
Ту калину дівчина ламала,
Всіх парубків вона чарувала.
Лиш одному нічого не шкодить,
Він до неї щовечора ходить.
— Ой, дівчино личка рум'яного,
Переночуй мене молодого.
— Я би тебе переночувала,
Коби я ся зради не бояла.
— Я ще в лузі не зрубав калину,
Я ще в світі не зрадив дівчину.
А дівчина як ті слова вчула,
Козакові на грудях заснула,
Ой спить козак, ой спить молоденький,
Пробудився, — то вже день біленький.
Пробудився, а то біла днина,
— Ой дівчино, яка ти зрадлива.
Ой дівчино, яка ж ти зрадлива,
Чом ти мене рано не збудила ?
Через твою, дівчино, запаску
Утратив я у цісаря ласку.
Через твою, дівчино, спідницю,
Заслужив я в цісаря темницю.
Через твої дівчино, фальбани
Заслужив я в цісаря кайдани.
Сидить козак, дрібний листок пише,
А дівчина дитину колише.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):