Ой перепеличка, мала, невеличка
Високо літає, низенько сідає,
Низенько сідає, траву прогортає,
Траву прогортає, сокола шукає:
— Ой ти, соколочку, сидиш на дубочку,
Сидиш та й думаєш, що пари не маєш.
Ой згордив ти мною, як вітер горою,
Як вітер горою, туман долиною,
Туман долиною, мороз ліщиною.
Мороз ліщиною, козак дівчиною.
Козак приїжджає, матері питає:
— Матусю рідненька, де твоя донечка ?
— Пішла до долини ламати калини.
Козак до долини, там нема дівчини.
— Пішла до керниці зачерти водиці.
Козак до керниці, там нема дівиці.
— Пішла до кімнати постіль застеляти.
Козак до кімнати та й почав казати:
— Дівчино-серденько, постели вузенько,
Постели вузенько, присунься близенько,
Мемо говорити, як на світі жити,
Як на світі жити, як нам ся любити.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):