Ой одна нас мати мала, не одну нам долю дала:
Тобі дала панувати, мені дала бідувати.
Мені дала бідувати, по всім світі вандрувати,
Ой кілько я світу сходив, нігде-м правди не находив.
Ой ходив я в сині гори, не лишив там своє горе,
Ой ходив я в темні луги, не лишив там свої туги.
Ой на однім заріночку три листочки барвіночку.
Перший урву та й заграю, що нещасну долю маю.
Другий урву та й затужу, що злій долі вірно служу.
Третій урву та й заплачу, що я літа марно трачу.
Ой піду я в коршму пити, свою долю утопити.
Ах ти, корчмо, ти, докине, кілько праці в тобі гине!
Кілько-м праці в тобі пропив, був би-м церкву злотом побив.
— Не берися злотом бити, бо не можеш й поґонтити!

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):