Ходить сербин по зарінку,
За ним, за ним дівча в вінку:
— Ой сербине, сербиночку,
Возьми мене за жіночку!
— Узяв би-м тя, та ся бою,
Маєш брата над собою.
— Ой не бійся брата мого,
Я вчарую брата свого.
Давно би-м го вчарувала,
Лиш коби я чарів знала.
— Ой у лісі калиночка,
Під калинков гадиночка,
На гадинку сонце пече,
А з гадинки сочок тече.
Возьми, дівча, коновочку
Та й набери того сочку.
Будеш сочок той варити,
Брата в гості щоб приймити.
Дурне дівча послухало,
Того сочку та й набрало.
Братчик в місті дар торгує,
Сестра йому чар готує.
Братчик з даром під'їжджає,
Сестра з пивом зустрічає.
— Ой пий, брате, цего пива,
Що я го сама варила.
Братчик пива як напився
Тайпо коню повалився.
— Сестро, сестро, дай ми раду,
Бо я з цего коня впаду!
— Не на то-м тя чарувала,
Щоби-м тебе ратувала,
А нато-м тя чарувала,
Би-м з сербином вандрувала.
А як брата зчарувала,
До сербина лист писала:
— Ой, сербине, сербиночку,
Возьми мене за жіночку!
— Узяв би-м тя, та се бою,
Маєш чари за собою,
Вчарувала-с брата свого,
Вчаруєш мня молодого.
— Отаке я наробила,
Що ні брата, ні сербина.

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 17 серпня 2007 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):