Ой кувала зозуленька в лісі на обочу,
Всі сі хлопці поженили, я ще парубочу.
Ой я хлопець молоденький, чорний вус підкручу,
До котрої любки піду, тоту збаламучу.
Ой у мене молодого під берегом хата,
Штири корчі мандибурки та й курка чубата.
Штири корчі мандибурки та й три корчі бобу,
Та поїла файна любка, їла би хоробу.
Ой ішов я горі селом, всюди сі світило,
А де я мав повернути, там сі загасило.
Не того сі загасило, спати сі хотіло,
А того сі загасило, що сі мене вздріло.

Ой ішов я до дівчини темними лугами,
Вдарила мні жєба ритьов, вкрив їм сі ногами,
Як ішов їм до дівчини, то-м вівкав та гойкав,
А як ішов від дівчини, то-м плакав та йойкав.
Ой тікав їм через води та й через городи,
Запутавсі в гарбузиннє, зробив бабам шкоди.
Як ні стали баби з грєдок кочергами гнати,
То мусів їм штани рвати, гарбузи латати.
Ой є в мене дівчинонька файна та й гонорна,
Купив їм їмандоліну, а вна хоче жорна.
Купив їм їмандоліну, би сі вчила грати,
А вна мене склопотала, що хоче жорнати.

Ой хто любит гриби, гриби, а я печериці,
Ой хто любит дівчєточка, а я молодиці.
Молодичко молоденька, май на мні сумлінне,
Тa прийми мні ночувати за своє спасіннє.
Ночував я в молодички на теплім запічку,
А вна мені докучєла цілу довгу нічку.
А вна мені докучєла, не давала спати,
Я сі спудив, що заслабла, що хоче вмирати.
Ой не вмирай, молодичко, на твердім запічку,
Най ті знесу на подушки та й засвічу свічку.
Не світи ми, хлопче, свічку, я ще буду жити,
Лиш ні більше такий, як ти, не буде лічити.

Ой я хлопець молоденький, всюди мені рівно,
Куди-м пішов, любку найшов, любити ми вільно.
Ой пішов їм на ярмарок сороківці міню,
Одна відси, друга відти: що дієш, леґіню?
Як зачєло временині грошей не ставати,
Зачєли мні молодиці вже не пізнавати.
Як не стало в ременині ні одної дудки,
Одна відси, друга відти: шукай собі любки.
Прийміт мене, молодиці, бо я подорожний,
Любили-сте ремінь повний, любіт і порожний.

Всі сі хлопці поженили та й попарували,
Та лиш мені, молодому, стару бабу дали.
Поможи ми, неділенько й святий понеділку,
Дав би-м бабу та й кобилу, коби хто дав дівку.
Ой як я був парубочок — парубоцька сила,
А як я сі, брате, вженив, мене жінка била.
А то ж я сі, брате, вженив в недавні мнєсниці,
Не зібрав би-м дитинєта й на дві колісниці.
Ой заграй ми, музиченько, на всі штирі: струни,
Як ми жінка сина вродит, закличу ті в куми.
Ой най собі заспіваю: шіда-ріда-діна,
А в богачє лисі коні, а в мене коліна.
А в богачє лисі коні по полю пасутсі,

А у мене молодого кучері трєсутсі.
Ой на моїй головоньці кучері трєсутсі,
Півмірниці вівса маю, над ним купці б'ютсі.
Або ж я той овес продам, або його змелю,
Лишу жінці на всю зиму, най прєде куделю.
Люблю жити, їсти-пити та й не бідувати,
Люблю грошей позичєти та й не віддавати.
Ой гуляю, гроші маю, що кому до того,
Бракує ми сорок грошів до півзолотого.

Ой як же я не ґаздиня, та най скажут люди,
В мене в хаті неметено завтра місєць буде.
Приїхали з Коломиї сміттє купувати,
Давали ми штири злоті, не хотіла-м брати.
Давали ми штири злоті, давали ми п'єтку,
Я ще місєць потримаю та озму десєтку.
Цілий тиждень слабувала-м, бо робота була,
А в неділю подужіла, як цимбали вчула.
Ой біжу я в неділеньку на танчик гуляти,
Би не довго легіникам на мене чекати.
Ой, цигане, циганочку, дам ти кусєк сала,
Лиш зроби ми таку дримбу, би ми файно грала...

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 18 серпня 2007 року