Ой кувала зозуленька, кувала сивенька,
Любила-м ті, мій миленький, ще-м була маленька.
Ой кувала зозуленька, та кувала сива,
Любила-м ті, мій миленький, ще-м була дитина.
Ой кувала зозуленька, кувала, кувала,
Ліпше було, мій миленький, як їм ті не знала.
Та як зачну, мій миленький, за тебе гадати,
То не можу, молоденька, ні їсти, ні спати.
Ой як собі нагадаю за твої оченька,
Заболит ні головонька та й коло серденька.
Ой кувала зозуленька коло керниченьки,
Та сниш ми сі, мій миленький, кождої ніченьки.

Любе моє закоханнє, не забувай за мні,
Я за тебе не забуду, потий жити буду.
Я за тебе не забуду та й не забуваю,
Куди ходжу і що роблю, за тебе гадаю.
Ой згадай мні, мій миленький, три рази на днину,
А я тебе ізгадаю сім раз на годину.
Подивлюсі у віконце, чи високо сонце,
Нема мого миленького, треба го доконче.
Подивлюсі у віконце, чи сонечко гріє,
Серце плаче, бо не знає, що миленький діє.
Подивлюсі у віконце по широкім полю,
Здає ми сі, мій миленький, що з тобов говорю.

Ой кувала зозуленька в саду в винограді,
Давно-м була, мій миленький, з тобов на пораді.
Ой скажи ми, сива пташко, скажи ми, соколю,
Коли буде розмовонька, миленький, з тобою.
Зародили черешеньки, а ми їх не їли,
Коли прийде такий вечір, аби ми сі вздріли.
Ой годинку заспіваю, годинку заплачу,
За тобов, мій миленький, що тебе не бачу.
Ой якби ти так за мною, як я за тобою,
Ніхто би нас не розлучив, як рибку з водою.
Тогди би ми, мій миленький, лишились любити,
Як нам зложіт навхрест руки та й підут дзвонити.

Ой не видко Березова, не видко, не видко,
Лишилосі в Березові моє солодєтко,
Ой гаєві воротечка не мож запирати,
Кого люблю, не забуду, хоть буду вмирати,
Ой най собі заспіваю: шіда-ріда-дана,
Я сі любка не попущу, хоть буду карана.
А хоть будут кримінали, хоть буде неволі,
Я сі любка не попущу, дійсі Божа волі.
Не спала я цисю нічку, ні мої оченька,
Бо не була під головов милого рученька.
Та не була під головов, не була під боком,
Нічко моя петрівчєна, то-с ми стала роком.

Ой коби-с знав, мій миленький, як я тебе ждала,
Під білими ноженьками травиця зів'яла.
Ой зів'яла травиченька та й пополовіла,
Та-м за тобов, мій миленький, на личку змарніла.
Ой якби-с знав, мій миленький, як за тобов тужу,
Посадила-м в городчику замість тебе ружу.
Немило ми на цім світі, немило, немило,
Відколи сі моє серце любити навчило.
Ой любку мій солоденький, та любку, та любку,
Чому мене так не любиш, як голуб голубку.
Подиві сі, мій миленький, подиви, подиви,
Які гори веселенькі, куди ми ходили.

Ой як ми сі, мій миленький, любили, любили,
То вишеньки, черешеньки ягідки родили.
А як ми сі, мій миленький, лишили любити,
То вишеньки, черешеньки лишили родити.
Ой як ми сі та й любили, сухі дуби цвили,
А як ми сі залишили, то й сирі пов'єли.
Ой як ми сі та й любили, то гай розвивавсі,
А як ми сі залишили, ввесь світ дивувавсі.
Ой якби сі не хмарило, дощу би не було,
Якби ми сі не любили, жєлю би не було.
Ой стежечки поперечні, сніги вас запали,
Ліпше було, мій миленький, як ми сі не знали.
Любилисі, кохалисі, як голубів пара,
Розлетілись, розійшлисі, як та чорна хмара.

Ото ми сі іздрімало, очка ми сі злипли,
Якби вздріли миленького, швидко би сі глипли.
Яка була довга нічка, я її не спала,
Вістояла-м у віконци, любка візирала.
Візирала-м миленького до білої днини,
Серце ми сі розпадало на дві половини.
Ой, Іванку, стань на ґанку, там, де я стояла,
Та вістій ти таку ямку, як я вістояла.
Нема мого миленького ні дома, ні тута,
Заросла му доріженьку шалвія та й рута.
Ой заспівай, соловію, заспівай, сивенький,
Та заспівай на той голос, що співав миленький.

Ой калина з явориком один листок має,
Гірша люба від хороби, хто ї добре знає.
Ой я болу переболю та й переболюсі,
Свою любу не забуду, хоть постаріюсі.
Ой як собі нагадаю та за миленького,
То так плачу, що не бачу світа біленького.
Як не верне тота річка, що вже поплинула,
Так не верне тота люба, що вже сі минула.
Ой потітко щебетало, дзигарєтко било,
Моє любе солодєтко години лічило.
Моє любе солодєтко лічило годин.
Бо вно зо мнов простояло до бігої днини.

Ой кувала зозуленька та й сіла на дичку,
Далекого любка маю, аж через водичку.
Чи яличка, чи смерічка, чи ти, любку, стоїш,
Перебреди бистру річку, та як сі не боїш.
Ой я ймусі за смерічку, за самий вериіечок,
Перебреду д тобі річку аж на беріжечок.
Ой попід гай зелененький ходив мій миленький
Та затикав за капелюх розмай зелененький.
Нащо тобі, мій миленький, розмаю, розмаю,
А я тобі за капелюх косичку тримаю.
Ой кувала зозуленька на середдорожу,
За всю журу забуваю, за любка не можу...

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 18 серпня 2007 року