Ой горами, долинами голуби літают,
Я гаразду не зазнала, та й літа минают.
Я гаразду не зазнала та й не буду знати,
Ба по чім я свої літа маю пізнавати.
Ой не по тім пізнавати, що-м їла та й пила,
Але по тім пізнавати, що-м сі набідила.
Мене мамка породила, забула сповити,
Та хоть рости, хоть не рости, будеш тєжко жити.
Мамко моя солоденька, мамко моя мила,
Та ти мене в нещасливі пеленки сповила.

Ой піду я в ліс по дрова та наломлю лому,
Заніс мене дурний розум на чужу сторону.
Сумно мені на чужині, в чужій сторононьці,
Шумит мені, як у млині, в моїй головоньці.
Мамко моя рідненькая, мамко моя, мамко,
Відколи я від вас пішла, серце ми сі замкло.
Сині луги, сині луги, зелені мору ги,
Та ніхто так не бідує, як сироти-слуги.
Ой слузі би рано встати, а пізно легати,
Найпущому шмаркачеви пантофлі подати.
Ой якби я мамку мала, та й мамку рідненьку,
Я би рано не збивала росу студененьку.
Умер тато, вмерла мама, лишилисі добра,
Лишилисі два коштури та й писана торба.
Ой кувала зозуленька на панській леваді,
А я бідна сирітонька людєм на заваді.

Порадь-ко мні, моя мамко, порадь-ко мні, ненько,
Аби я сі не вмивала сльозами раненько.
Не пораджу, моя донько, бо сама не знаю,
Бо й сама сі через тебе сльозами вмиваю.
Дала-с мене, моя мамко, за високі гори
Через тоти сиві воли та й повні комори.
Сидит донька у віконци мамки візирає
Та й на своїм білім личку слізоньки втирає.
Дала-с мене, моя мамко, за річку, за річку,
Воліла-с ми, молоденькій, засвітити свічку.
Ой свічка би догорала, а ти би задула,
Якби-смене поховала, зарік би-с забула.
Якби я сі, моя мамко, дівчинов зробила,
То вже би-м сі на парубка та й не подивила.

Ой горонько високая, в віконце ті виджу,
Та-м нічого не завинив, а в неволи сиджу.
Ой неволе, тяжка доле, мури каміннії,
А в неволи пропадают хлопці молоди.
Мамо моя рідненькая, мамо моя, мамо,
Ото в моїй головоньці веселости мало.
Ой не маю веселости та й не маю волі,
Бо не можу вікупити милого з неволі.
Ой сидів я в криміналі, дививсі крізь грати,
Любка їсти приносила, нема що казати.

Ой женисі, не журисі, підете з рукою,
Жінка піде за капустов, а ти за мукою.
Жінка піде за капустов, аби ї зварити,
А ти підеш за мукою капусту підбити,
Зварила би-м пиріженьків, коби сир та й масло,
Корита би-м роздобула, коби мука була.
Зварила би-м пиріженьків, коби сир та й масло.
А ні сита, ні корита, і в печи погасло.
Моя хата над водою, та ще й під вербою,
Біда на мні нападає, а я сі не бою.
Одну-м біду вже перебув, друга біда сидиш,
Яще й цисю перебуду, так сі мені видит.
Одну-м біду вже перебув, а друга сміє сі,
Я ще й цисю перебуду, так мені здаєсі...

джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 18 серпня 2007 року