площа - 800 кв.км (19 000 га - с/г земель, 1 700 га - сади, 51 255 га - ліси).
Район межує зі Словацькою республікою та Польщею.
Загальна кількість населених пунктів складає 31, з яких 1 селище, 18 великих сіл.
Середня густота населення - 37,5 чол. на 1 кв.км.
Населення Великоберезнянського району складає 30 тис. чол., з яких міське населення - 7,3 тис., а сільське - 22,7 тис.

Центральні органи адміністративного управління району знаходяться у селищі Великий Березний (7,3 тис.чол.).Тут знаходиться найпівнічніша точка нашого краю: 22°35' схiдної довготи; 49°06' пiвнiчної широти (с. Стужиця Великоберезнянського району, хребет Схiднi Бескиди (бiосферний заповідник)). Переважну більшість території району займають гори, а найвищою точкою Великоберезнянщини є вершина Лаутанська Голиця, що підіймається на 1.374 метр над рівнем моря. Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Уж та Лютянка.

Великоберезнянщина межує з Польщею - 33 км та зі Словаччиною - 40 км, а також проходить адміністративна межа з Львівською областю. В районі представлена прикордонна інфраструктура - міжнародний автомобільний перехід Малий Березний-Убля.

Загалом на території району проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені українці, роми, словаки, волохи, угорці.

Через Водороздільний хребет до району ведуть важливі транспортні перевали, що віками слугували людям: Ужоцький (889 м), Семенівський, Пшеленч Бескид. А біля села Княгиня знаходяться відомі мармурові печери. Між горами знаходиться відома Ужанська улоговина. Максимальна температура в районі (влітку) +40°, мiнiмальна (взимку) - 32°.

Найбільш грозове місце України - Великий Березний, де припадає до 43 грозових днів на рік. Найдовший залізничний тунель в Україні - Щербин-Сянки, що має 908 метрів.

На території району знаходяться унікальні дерев’яні церкви у таких селах: Вишка, Ужок, Сухий, Буківцево, Гусний, Сiль, Кострино, Чорноголова та Малоберезнянський чоловiчий греко-католицький монастир.

Цікавий факт, що після приєднання Закарпаття на правах автономії до Чехословацької республіки двоє молодих художників Йосип Бокшай (1891 - 1975) і Адальберт Ерделі (1891-1955) вирішили, що таким же автономним привілеєм повинні користуватися і закарпатські художники. Було засновано художню школу, відому як закарпатський Барбізон - так звалося невелике французьке село, у якому жили і працювали художники-реалісти Руссо, Коро, Мільє. Центром закарпатського Барбізону стало мальовниче гірське село Жорнава, що на Великоберезнянщині. Бокшай та Еміль Грабовський малювали в манері художників-реалістів та пізніх імпресіоністів; Ерделі, Федір Манайло, Ернест Контратович, Андрій Коцка та інші в манері експресіоністів, кубістів,сюрреалістів. Захоплюючі пейзажі довкола Жорнави були відображені у мистецтві цих відомих майстрів пензля.

До речі, перебуваючи на межі кордонів між Угорщиною та Польщею, Великоберезнянщина неодноразово ставала театром бойових дій. Найбільш це запам’яталося в історії за часів І-світової війни, коли російські війська, воюючи з Австро-Угорщиною, захопили кілька гірських сіл: Волосянка, Ужок, Сухий, Гусний, Ставне і т.д. Саме тоді російські офіцери були щиро здивовані тим, що за гірськими перевалами проживають такі самі споріднені слов’яни як і вони. Пізніше це знайшло відображення у "походних записах", які стали цінними архівними джерелами для істориків.

На території сучасного Великоберезнянського району, в районі села Княгиня, знаходиться унікальне місце, де впало на початку ХХ століття досить значне за своїми розмірами космічне тіло - метеорит. Про княгинський метеорит неодноразово писали провідні європейські газети, його частини зберігаються у багатьох музеях світу, до цієї місцевості споряджалися наукові експедиції. Ще й дотепер знаходяться сміливці, які вирушають у пошук решток того, що нам віддав космос. Не менш цікавим є і те, що саме біля цього села знаходяться унікальні мармурові печери, а також ще більш втаємниченим є те, звідки у такій віддаленій місцевості з’явилося село із назвою Княгиня. Історія Великоберезнянщини приготувала чимало таких запитань своїм дослідникам.

Флора і фауна: серед лісових порід найбільш представлені буковi, смерекові, березовi. Здебільшого вони ростуть у горах на бурих гiрсько-лiсових та гiрських лучно-буроземних грунтах. В районі росте чимало представників флори, які занесені до Червоної книги Закарпаття, серед них такі рослини, як:

   1. Астра альпiйська
   2. Баранець звичайний
   3. Бiлоцвiт весняний
   4. Пiдснiжник звичайний
   5. Пiзньоцвiт звичайний осiннiй
   6. Тирлич вирiзаний
   7. Шафран Гейфеля
   8. Дзвоники карпатські
   9. Бузок угорський
  10. Ломикамінь карпатський.

За своїм багатством не відстає від рослинного різномаїття і тваринний світ Великоберезнянщини тут водяться такі тварини, як: лисиця, вовк, єнотовидний собака, бурий ведмідь, борсук, куниця, ласка, горностай, тхір, видра, лісовий кіт, рись, заєць, білка, дикий кабан, козуля, карпатський олень, глухар, рябчик, фазан, степова черепаха, вуж, гадюка звичайна, саламандра. У річках району водиться багато риби: форель струмкова, харiус, андруга, малий чоп, умбра, бабець, гірчак, пiдуст, мiнога угорська.

На території району знаходяться нацiональний природний парк Ужанська долина, а також біосферний міжнародний заповідник Східні Карпати-Стужиця

джерело матеріалу: www.all.zakarpattya.net
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 25 січня 2004 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):