І сонце над нами, і мудрі сузір'я,
Під ними із братом стрічається брат.
Міжгір'я — легенда, Міжгір'я — повір'я,
Міжгір'я — це правда і доля Карпат.
(Петро СКУНЦЬ)
Історія Міжгірщини, як і всього карпатського краю, складна і захоплююча. Мальовничу долину, затиснуту горами Красна, Кук та Кам'янка, перші поселенці назвали надто прозаїчно — Волове. За переказами назва поселення пов'язується з випасом тут волів, де згодом попід горами з'явилися колиби для пастухів, а пізніше — невеликі хатини. Інші доводять, що в сиву давнину сюди, у бездоріжну місцину, можна було дістатися лише на волах… Ще інші стверджують, що воли принесли на своїх спинах-горбах горе в гори, де важко жилося простому люду. А ще кажуть, ніби з низин сюди селяни виганяли худобу на літнє випасання, бо схили гір славилися запашними травами.

Так починалося Волове, першу згадку про яке знаходимо в писемних джерелах 1415 року. А поруч по-сусідству росло і розвивалось інше населення з майже ідентичною назвою — Воловець, що нерідко спричиняло плутанину в доставці кореспонденції у масштабах краю. Отож, коли постало питання про реорганізацію округів у райони, тодішнє керівництво Волового підняло питання про його перейменування на більш милозвучну назву. Ініціатором цього став перший секретар Волівського окружного комітету партії, пізніше відомий вчений-економіст, доцент УжДУ Петро Петрович Попович. Після жвавого обговорення з трудових колективів поступило декілька пропозицій щодо нової назви селища: Високогірськ, Червоногірськ, Верховинськ та Міжгір'я... Та найбільше припала всім до душі остання назва, яка в листопаді 1953 року була офіційно затверджена Указом Президії Верховної Ради України, і яка вважається якби другою датою народження нашого селища.
І юності подув народу на подив
Розносив недолю, як пір'я,
І встало Волове в квітучій обнові
Із іменем іншим — Міжгір'я, — так оспівав ту хвилюючу подію наш земляк, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, поет Петро Скунць у вірші “Волове й Міжгір'я”, яке в ці дні відзначило 77-му річницю від дня свого другого народження.

Ця подія не залишилась поза увагою і вихованців літературної студії “Любисток” Міжгірської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, які провели літературний конкурс “Тобі, рідний краю, ми славу співаєм, про тебе, Міжгір'я, ми вірші складаєм!”

Сьогодні увазі читачів пропонуємо їх вірші — палке освідчення в любові до рідного краю. Тепер про минулу назву селища нагадує хіба що його герб із зображенням вола.

джерело матеріалу: http://mizgir.com.ua/news.php?extend.1757
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 08 грудня 2010 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):