Фото із vorobus.com
Моршин сьогодні - це невелике впорядковане містечко на 6 000 жителів з добре налагодженим автомобільним і залізничним сполученням, розташоване біля підніжжя Карпатських гір на річці Бережниця. Відомий із 1482 року Моршин є тепер містом обласного значення (з 2002 року) і бальнеологічним курортом державного значення. Місто оточене великим парком із мальовничими краєвидами, де розташовані санаторії та пансіонати.

У 1533 році власники поселення, Браницькі, добились від королівської канцелярії відкрити два "вікна" — шахти для видобування соляної ропи. Окрім кухонної солі моршинські родовища містили теж мірабіліт (глауберову сіль), яка вже в ті часи використовувалась як лікувальний засіб. Соляну ропу зливали до спеціяльних черенів (котлів), у яких зваричі (солевари) виварювали сіль. Така солеварня називалась банею. Відтоді ліс на південний схід від Моршина, з якого брали дрова для соляної бані стали називати Банним. А на південь до міста примикає нині село Баня Лисовицька.

Поштовх для розвитку Моршина, як курортної місцевости надало прокладення в 1875 році залізниці Стрий-Станиславів. Тоді в південній частині села Вигадівка була споруджена залізнична станція "Моршин-Здрой". Поблизу станції було створено перший лікувальний заклад. Тодішній власник курорту (здрою) Боніфацій Штіллер впорядкував у Банному лісі два цілющі джерела "Боніфацій" та "Магдалина" (на честь своєї дружини Магдалини Крушельницької) - тепер джерела №1 та №6. Тоді ж було виявлено ще одне джерело "Матка Боска", яке давало слабомінералізовану воду (тепер джерело №4), а в околицях Моршина - торфяна грязь ("боровина").

У 1878 p., на засіданні Бальнеологічної комісії в Кракові було прийнято рішення про відкриття першого офіційного лікувального сезону в Морщині з відкриттям "Закладу для лікування грудних захворювань". У 1880 р. воду мінеральних джерел почали використовувати для мінеральних ванн, а торф'яну грязь — для грязевих ванн та аплікацій. З ропи почали видобувати гірку (глауберову) сіль. Моршинську сиіь в брикетах та таблетках (для ванн) експортували до США та Англії. Крім того, продавалась брикетована торф'яна грязь — "Моршинська мурашина боровина". З 1883 р. воду джерела "Боніфацій" почали продавати у пляшках.

За заповітом Штіллера, після його смерти у 1884 році власником моршинського курорту, який вже тоді називали "Галицьким Карлебадом", стало Товариство галицьких лікарів.




Архівні фото, надав proidysvit at livejournal.com

джерело матеріалу: Незалежний культурологічний часопис - Галичина країна міст, 2005/36
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 06 лютого 2011 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):