Дільниця ріпнянського нафтопромислу була в селі Небилові та в Перегінську - в урочищі Башти. Звідси нафту возили в бочках у Креховичі на залізничну станцію. Туди ж нафтогоном поступала нафта з Ріпного.

Перегінське колись було чи не найбільшою сільською громадою в Галичині. Поселення засноване у ХII ст. З 1940 р. Перегінське (Перегінсько) стало селищем міського типу та райцентром (до 1963 p.).

На другому, східному березі ріки Лімниця лежить село Небилів. З нього походять перші галицькі поселенці в Канаді Василь Ілиняк та Іван Пилипів. Вище за течією ріки, в селі Сливки збереглась дерев'яна Миколаївська церква (1760 p.). Далі село Ясень, звідки походить побратим Маркіяна Шашкевича з "Руської трійці", один з авторів "Русалки Дністрової", Іван Вагилевич. У селі встановили пам'ятник Вагилевичу, а з 1874 року стоїть хрест-пам'ятник "Святої тверезості".

А біля села, на лівому березі річки Лімниці, в урочищі "Ангелів" у 1810 році А. Ангелович розпочав створення цілого металургійного комплексу - гути. У 1814 році підприємство стало до ладу. Гута мала тоді 12 шахт, одну високу піч (Ангелівську домницю), що досить добре збереглась донині, дві гамарні (фабрики, де переробляють залізо, очищають, прокатують за допомогою вогню і молота) й кузню для виробництва цвяхів. Паливом було деревне вугілля, а механізми діяли за допомогою водяних коліс Однак гута працювала недовго - усього шість років. Основною причиною занепаду виробництва, як свідчать історичні хроніки, була низька якість залізної руди, а також конкуренція сілезької металургії, що вже тоді працювала на кам'яному вугіллі та коксі.

Вище за рікою, там, де до Лімниці впадає потік Молода — селище лісорубів Осмолода. Трохи нижче Підлюте, в якому була "Кедрова палата", відома з поч. XX ст. як курорт-резиденція Митрополита Андрея Шептицького. Тут існує, завдяки зоні поперечного глибинного розлому, безліч мінеральних джерел, найвідоміші з яких — гідрокарбонатно-хлоридно-натрієві, хлоридно-натрієві, води сильно насичені вуглекислотою та сірководнем.

Ліси довкола Підлютого належали до маєтностей Львівської митрополії УГКЦ. Тут поселився митрополит Антін Ангелович, який був змушений у 1809 р. залишити Львів, зайнятий військом Наполеона. У 40-их роках XIX століття тут лікувався митрополит М. Левицький і позбувся у Підлютому ревматизму. Левицький наказав поставити тут для себе дім, який носив ім'я "Кардинальська палата". До розвитку цієї місцини пізніше долучалися митрополити г. Яхимович, Й. Сембратович, С. Сембратович, А. Шептицький. Були побудовані великий дім, нова палата з кедрового дерева, зроблені прогулянкові стежки у лісі — на г. Люту, до Осмолоди, яка розташована за кілька кілометрів далі, де були митрополичі тартаки.

джерело матеріалу: Незалежний культурологічний часопис - Галичина країна міст, 2005/36
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 06 лютого 2011 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):