Фото із pechenizhyn.org.ua
До II Світової війни через Ринок та вулиці Коломиї проходила колія вузькоколійної залізниці довжиною 23 км до Слободи Рунгурської. Через місто потяги рухались повільно, виконуючи одночасно роль парового трамваю. Нераз кондуктору доводилось виходити з потяга, щоб розганяти з колії людей та домашніх тварин.

На трасі колишнього приміського парового трамваю лежить колишній райцентр, селище міського типу Печеніжин, відоме з XIV ст. Колись на горі над містом був замок Потоцьких. На старому гербі Печеніжина зображений на блакитному тлі золотий лев, що тримає в лапі родовий знак дідичів містечка Потоцьких — "Пиляву".

Печеніжин був свого часу повітовим центром. У місті відбувались щороку 11 ярмарків та торговиці кожного вівторка. У 1910 році в місті було 6,7 тис. мешканців (65,3% греко-католиків, 8% латинників, 26,7% євреїв).

З Печеніжина походить ватажок карпатських опришків Олекса Довбуш (1700-1745). Про нього в селищі нагадують пам'ятник і музей О. Довбуша.

У 1771 р. при поглибленні соляної шахти в Слободі Рунгурській на глибині 25 м натрапили на родовище нафти. Наприкінці XIX ст. тут були великі нафтопромисли з 160 вежами-шибами. У Печеніжині збудували нафтопереробний завод. Але родовища швидко вичерпались і нафтовий бум припинився.

джерело матеріалу: Незалежний культурологічний часопис - Галичина країна міст, 2005/36
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 29 січня 2011 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):